– Щури прокляті, сховалися, трясця? Ми вас виколупаємо з вашої мерзенної нори! – горланив Дерун. Двері вчителевої хижки так і тріщали від його вузлуватих кулачисьок. Таррочка вперлася нижніми присосками в підлогу, а інші пухирці тримали двері, захищаючи дітей і господаря лісової хижки.
– Треба тікати, краще перелетіти через перевал. Ми так довго не протримаємося, – і винахідник заходився ладнати Скриню Забаганку.
Мушу сказати, що Скриня ця вміла геть усе – навіть переносити людей у часі і просторі. Щоправда, досі Ганн Чірка не давав їй таких складних завдань, а обмежувався замовленням холодної шипшинівки з окрайчанського магазину чи проханням випрати шкарпетки. Втікачі ледве розмістилися в тісній Скрині, яку навіщось було обшито зсередини червоним оксамитом.
Останньою вскочила Таррочка і вчитель сказав своє коронне слово: «Крундь!». Можливо, ви думаєте, що такого чарівного слова немає, але в Окрайцях слово «крундь» мало абсолютну суперсилу. Хоча кожен хлопчисько знає, що чарівне слово діє лише в тому разі, якщо ви правильно запакувалися в Скриню Забаганку. Але Ганн Чірка потягнув із собою в Скриню ще якийсь дивовижний клубок. Це була модель сучасного Виморожувана води. Надія Окрайців на порятунок від повені… Словом, дротик, який звисав з гнізда, завадив скрині замкнутися щільно. І ось результат. Замість того, щоб перенестися в безпечне для наших героїв місце через гірський перевал, Скриня зробила жалюгідний стрибок метрів зо триста. Діти разом із вчителем опинилися на верхівці сторожової вежі.
– Пане начальнику, не гупайте. Наші пташки вже в іншому гніздечку, – Мармиза смикнув Деруна і показав пальцем вгору.
– Так от ви що задумали, бульбаші недопечені. Ну, трясця, мій рецепт, трясця, простий – трясти, трясця, і ще раз трясти…
І Дерун почав чимдуж шарпати мотузку, якою вежа кріпилася до землі. Мотузка, а за нею кульбабний майданчик, а за ним Скриня Забаганка з пасажирами небезпечно захиталися. Ще мить – і втікачі впадуть прямо в обійми розбійників.
– Вчителю, спустіть мене донизу, і я обрубаю мотузку, щоб ми могли здійнятися в небо, – попросив Карр.
– Це дуже небезпечно, Каррику, – запротестувала Анничка. – Єдиний вихід – це здатися в полон.
– Так, здатися, а потім тікати, – похнюпилася Таррочка.
Та мужчини були іншої думки. Вчитель розгорнув Виморожувач. Дійсно, як гарно мати винаходи, до яких ти ще не встиг охолонути. Дротиком Ганн обмотав хлопчика за талію і почав спускати донизу.
Ну, що – страшно? Якщо ви так довго мріяли політати над Окрайцями, то зараз саме ваш шанс. Тут у нагоді стануть і тренування на тарзанці біла озера Чорнилка, і стрибки з каменя на камінь по гірській дорозі до Гречаників, і міцність хлоп’ячих м’язів, які щоранку так вправно місили тісто. Збоку може здатися, що героями стають випадково. Ні, ні і ще раз ні. Якщо ви готувалися до свого шансу, то доля вам його обов’язково подарує. Карр не побоявся і не замружився. Він усе розрахував буквально за декілька секунд.
Лише один помах його улюбленого ножика і конопляна мотузка відпустила Скриню в повітряне плавання.
– Ми летимо, летимо, – зраділи втікачі. – Піднімаймо скоріше Карра!
– Ми ле-ле-тимо! – загорланив хтось внизу, і стало зрозуміло, що Скриня взяла на борт ще двох небажаних пасажирів.