Тим часом Мей замкнулася у своїй кімнаті. Дівчинка не любила плакати, але сльози самі текли з очей. Вона загорнулася в ковдру з головою і сіла на широке підвіконня. Їй подобалося усамітнюватися в цьому затишному куточку за шторами. Це місце було особливе, ніби спеціально пристосоване для того, щоб про щось мріяти.
Але зараз Мей не мріялося. А що, коли Макс каже правду?
– Ні! Цього бути не може. Санта існує! Я все одно повинна написати йому листа. Макс помиляється. Адже раніше люди думали, що Земля пласка, як футбольне поле. А потім зрозуміли, що вона кругла, як м’яч. Значить, усі можуть помилятися. Просто ще нікому не пощастило побачити Санту. От коли б я змогла довести Максу, що він існує! Але як це зробити? Тут має статися справжнє диво… – прошепотіла Мей.
І знову її щоками потекли сльози, й вона з головою сховалася під ковдру.
– Здається, комусь тут потрібно диво? – пролунав зовсім поруч тоненький голос. – Але тут чомусь нікого немає.
Мей визирнула з-під пледа і завмерла: просто перед нею в повітрі літало маленьке цуценятко, схоже на цуценя коргі, тільки цей песик був зовсім-зовсім маленький. За спиною в коргі тріпотіли райдужні крильця, як у феї з казки.
– Так ось ти де! – зрадів малюк і перекинувся в повітрі, розсипаючи навколо іскри. – Привіт! Мене звуть Санні. Я прилетів до тебе на допомогу!
– П-привіт, Санні, – прошепотіла Мей. – А ти хто?
– Феріґард! – гордо мовило цуценятко і пояснило: – Це такі чарівні захисники, які прилітають до всіх, хто вірить у дива. Я відчув, що ти потрапила в біду, і вирішив тобі допомогти. Тож кажи: що в тебе сталося?
Дівчинка розповіла чарівному звіряткові про те, що її непокоїть, а потім запитала:
– А ти коли-небудь бачив Санта-Клауса, Санні?
– Ні, – похитав головою песик. – Але достоту знаю, що він існує. Просто в нього дуже багато роботи, адже він цілоріч виготовляє іграшки для дітей, а в Різдвяну ніч повинен роздати їх, завітавши до кожної оселі, де є дитина.
– А ти можеш допомогти мені? – з надією запитала Мей. – Як ти гадаєш: якщо ти розкажеш Максу про Санту, він повірить?
– Ой, та він же не вірить у дива. Значить, все одно не зможе мене побачити. Але ти не переймайся. Я обов’язково щось вигадаю.
Мей радісно закивала головою, а цуценятко підлетіло до її обличчя і витерло сльози, які все ще текли по її щоках.
– Годі плакати, – заспокоїв дівчинку феріґард і прошепотів: – Дива існують.
Цієї миті у двері кімнати хтось постукав. Дівчинка злякано подивилася на Санні.
– Мене ніхто не побачить, – шепнуло цуценятко і злетіло до стелі.
Мей відчинила двері. До кімнати зайшов Макс, простягнув сестрі нову різдвяну листівку і буркнув:
– Ось, можеш написати свого листа Санті, Мей. Я не хотів тебе образити, просто…
– Ура! Дякую, братику! – Мей усміхнулася й обійняла Макса. – А ти допоможеш мені завтра кинути листа в поштову скриньку?
– Гаразд, – пообіцяв Макс.
Наступного дня Макс і Мей пішли гуляти разом. Дівчинка написала листа Санті й хотіла надіслати своє таємне послання. Крім того, мама доручила дітям купити різдвяне печиво для Санта-Клауса.
– Найсмачніше печиво продають у пекарні містера Бейкера на центральному майдані. Будьте обережні. Уважно переходьте дорогу, – застерегла дітей мама.
– Мамочко, не хвилюйся, ми вже дорослі, – засміялася Мей і подалася на вулицю слідом за братом.
Ніхто не міг цього бачити, але на плечі в дівчинки сиділо маленьке крилате цуценятко і з цікавістю розглядало все довкола.
Усі вулиці міста були прикрашені до свята. А особливо головний майдан: вітрини крамниць сяяли гірляндами та кульками, звідусіль на перехожих дивилися іграшкові Санта-Клауси та ельфи.
Навіть коли б діти не знали, де розташована пекарня, вони змогли б знайти її за чарівними пахощами свіжих булочок і печива. Радісна Мей увійшла до пекарні й підбігла до прилавка, за яким стояв сам її господар. Макс увійшов слідом за сестрою. А маленьке крилате цуценятко взялося літати навколо, із цікавістю розглядаючи вітрини з печивом і свіжими булочками.
– Ласкаво просимо! – заусміхався містер Бейкер.
– Доброго ранку, – привіталася Мей і дуже ввічливо попросила: – Нам потрібно найріздвяніше печиво! Таке, щоб обов’язково сподобалося Санта-Клаусу.
– Знову вона торочить про Санта-Клауса, – пробурмотів Макс собі під ніс, скептично підібгавши губи.
– Ну звісно! У мене є те, що вам потрібно, маленька леді. – На цих словах пекар нахилився над прилавком і таємничо прошепотів: – І скажу вам по секрету: я випікаю це печиво для Санти вже багато років. А до мене його випікали мої батько і дідусь.
Мей захоплено охнула. І навіть Санні підлетів ближче, щоб хутчіше побачити оте печиво для Санти. Тільки Макс насупився і несхвально похитав головою: він вважав, що обманювати не можна.
Містер Бейкер підморгнув маленькій покупниці й пішов до комірчини. За хвилину він виніс звідти великий кошик із різдвяним печивом.
– Ось! – урочисто проголосив він і поставив кошик на прилавок. – Скоро й ельфи завітають до мене, щоб потішити солодощами Санту. Вони частенько сюди навідуються. Особливо перед Різдвом.
– Які дурниці! – не витримав Макс. – Ельфів не буває.
Чарівне цуценятко здригнулося від цих різких слів і злякано подивилося на Мей. Воно дуже боялося, що дівчинка знову заплаче. Але нараз втрутився пекар. Він широко усміхнувся і сказав:
– Я ніколи не брешу, юначе. Надто коли йдеться про такі серйозні речі. Будьте впевнені, маленька леді, у тім, – обернувся він до Мей, – що Санта любить саме це печиво. Але то велика таємниця, тому я не можу познайомити вас із ельфами, навіть якби дуже хотів.
– Не ображайтеся, – попросила дівчинка. – Просто мій брат не вірить у Різдво.
– Але ж ми знаємо… – підморгнув дівчинці пекар і простягнув їй пакет із печивом.
Макс заплатив за покупку й рішуче попростував додому. Щаслива Мей побігла слідом за ним, притискаючи до грудей пакет зі смачним гостинцем для Санти.
А ось Санні був занепокоєний. Він помітив на обличчі хлопчика дуже рішучий вираз, який не віщував нічого доброго.