Ельфи захвилювалися. Вони сумно зітхали і схлипували.
– А що воно за скринька? – запитав хлопчик. – Я ніколи не чув про неї.
– Це найбільша таємниця, – насупився Санта. – Знаєш, Максе, чому Різдво здається і дорослим, і дітям особливим святом?
– Тому що всім дітям дарують подарунки, – відповів хлопчик.
– На день народження їх теж дарують, – нагадав Санта. – Та тільки вони звичайні. А ті, що в Різдвяну ніч дарую діткам я, – чарівні!
– Але вони навіть не світяться, – розгубилася Мей.
– Їх чарівність неможливо помацати або побачити, – зітхнув Санта. – Мої іграшки дарують дітям радість! В їхніх серцях народжується любов, доброта і світло. Саме тому вони й чудові. І все це завдяки чарівній музичній скриньці.
– Коли ми робимо іграшки, – пояснив літній ельф, – Санта відкриває чарівну скриньку. З неї лине мелодія, яка огортає їх і вони від цього стають особливими – такими, що дарують радість. Але ніхто не знає, що станеться, якщо скринька потрапить до рук злодія.
– Тоді мерщій треба знайти цього злодія і повернути шкатулку, – рішуче сказав Макс. – Ми разом із Санні допоможемо вам.
Феріґард засяяв яскравіше і закивав.
– Звісно ж допоможемо! Адже я не тільки феріґард, але ще й коргі. А значить, у мене винятковий нюх. Я за дві секунди знайду слід злодія.
Маленька крилата тваринка пурхнула до столу і уважно стала обнюхувати його.
– Пахне печивом з тієї самої пекарні. Санта, ви вже все з’їли? – спитав Санні.
– Ні, не все. Щось я приберіг і до Різдва, – сказав Санта.
– Цей запах повинен привести нас до крадія, – зрадів Макс.
Феріґард знову запурхав над столом. Потім спустився до підлоги й повільно полетів до порталу.
– А ось і крихти! – показав на підлогу крилатий коргі. – Злодюжка втік через портал.
– І як же він не замерз? – дивувався Санта-Клаус.
Потім, поміркувавши, він звернувся до ельфів:
– Ви залишайтеся тут, а ми зробимо все можливе, щоб повернути скриньку
Санта-Клаус з гостями попрямували до порталу Чарівне цуценятко провело Мей через стіну синього світла, а Санта поклав руку на плече Макса.
– Тепер наша черга, – усміхнувся він, – Ходімо.
Друзі подолали портал, і феріґард повів їх по сліду з крихт. Пройшовши кілька кварталів, друзі опинилися біля невеликої крамнички іграшок. Коргі кивнув у бік дверей, що вели всередину.
– Крадій увійшов сюди. Я відчуваю, що він досі тут.
– Чарівна скринька теж поблизу. Я, здається, чую її мелодію, – захвилювався Санта-Клаус й увійшов до крамниці.
На порозі він раптом зупинився і сказав дітям:
– Зачекайте нас тут. Я не знаю, як може подіяти на вас чарівна скринька.
Діти слухняно залишилися чекати на вулиці, а феріґард пурхнув за Сантою. Музика лунала з-за прилавка, де за важкою оксамитовою завісою ховалися дверцята. Санта-Клаус увійшов до тьмяно освітленої кімнати. За ним упурхнув Санні. Тут пахло деревом і клеєм. Повсюди стояли шафи, полиці яких були заставлені іграшками.
– Майже як у вашій майстерні, – прошепотів Санні, – Але тут темно і трохи страшно.
– Скринька все ще відчинена! – вигукнув Санта і заквапився в темний глиб кімнати.
За столом непорушно сидів чоловік. У руках він тримав чарівну скриньку. Санта хутко підійшов до нього, закрив її і засунув за пазуху
Музика стихла.
– Тепер ти можеш покликати Макса і Мей, – втомлено зітхнув Санта-Клаус.
Феріґард миттю зник, а за хвилину до майстерні вбігли діти.
– А де ж злодій? – запитав Макс.
Санта-Клаус мовчки показав на чоловіка, який так само нерухомо сидів за столом.
– Що це з ним? – здивувалася Мей. – Завмер зі страху?
– Боюся, це чарівна скринька покарала злодія, – сумно мовив Санта.
