– А можна і ми допоможемо? – запропонував Макс.
– Звісно, тільки спочатку вам доведеться повернутися додому. А то ваші батьки, напевно, вже хвилюються, – відповів Санта. – Санні, ти ж допоможеш дітям?
Феріґард діловито кивнув і обсипав дітей іскрами. Ті відразу зменшилися. Потім він підлетів до Санта-Клауса, мабуть, збираючись знову зменшити і його. Але той похитав головою:
– Я дуже поспішаю, Санні. Не ображайся, але олені швидше доправлять мене і майстра в моє чарівне місто.
Санта голосно свиснув, і вже за мить з-за хмари вилетіли олені.
– Дякую за гостинність і за допомогу, – подякував Санта Учителю та маленьким крилатим звірятам. – Нам час додому.
– Ми завжди раді таким гостям, – усміхнувся сніжно-білий кіт і помахав усім на прощання лапою.
Феріґард тим часом ніс на спині дітей, а упряжка оленів повертала на землю Санта-Клауса і майстра іграшкових справ.
Батьки Мей і Макса вже починали хвилюватися, адже ті пішли з дому дуже рано і досі не повернулися. Тато вже хотів рушати на пошуки дітей, але тут донька й син обоє повернулися і з порога почали вибачатися:
– Мамочко, татко, вибачте, що ми так довго. Просто ми загралися, – сказала Мей, міцно обіймаючи батьків. – А Макс допоміг мені відправити листа Санті, і взагалі, він тепер вірить у Різдвяні дива.
– Це чудово, – сказав тато і, поплескавши сина по плечу, тихо додав: – Я радий, що ти зрозумів, як це важливо для твоєї сестри.
– Я зрозумів, що Різдво – це особливий час. А наука не завжди здатна все пояснити, – знизав плечима хлопчик і крадькома підморгнув феріґарду, який незримо пурхав поряд.
– Мамо, а можна ми з Максом підемо ще погуляємо? – попросила Мей.
Мама була рада, що діти помирилися, і радо відпустила їх на прогулянку.
– Тільки поїжте спочатку. Мабуть, зголодніли.
Діти дуже поспішали допомогти Санті та після обіду, у компанії крилатого цуценяти, відразу ж вирушили до порталу.
Чари феріґарда захистили дітей від морозного бар’єру, і вони опинилися в майстерні Санта-Клауса. Там кипіла робота. Одні ельфи подавали деталі та інструменти, інші, сидячи за довгими рядами столів, майстрували іграшки.
Мей першою помітила іграшкових справ майстра. Той низько схилився над столом Санта-Клауса і щось йому показував.
– Санто, ми повернулися! – скрикнула дівчинка і кинулася до Санта-Клауса. – Ми дуже хочемо допомогти. Що нам робити?
Санта зрадів, побачивши дітей.
– Мей, ельфи саме збираються прикрашати сукні ляльок. Ти могла б їм допомогти.
Дівчинка заплескала в долоні від захвату і побігла до столу, заставленому ляльками різних розмірів.
– А мені знайдеться заняття? – несміливо запитав Макс.
– Звісно. Я хочу попросити тебе перевірити нашу наукову секцію, – кивнув Санта-Клаус.
– У вас є така секція? – не міг повірити хлопчик.
– Діти люблять отримувати в подарунок цікаві пізнавальні іграшки. Наприклад, мікроскопи або набори для проведення хімічних дослідів, – пояснив майстер.
– Як цікаво, – вигукнув Макс і попрямував до столів, де ельфи саме випробовували модель ракети.
Аж до самісінького вечора в майстерні не зупинялася робота. Навіть для феріґарда знайшлася справа: Санні розставляв на полицях готові іграшки, звільняючи столи для наступних. Коли всі полички уздовж стін були заставлені, Санта оголосив, що настав час відкрити чарівну скриньку
– А це безпечно? – занепокоївся майстер. – Діти і я, ми не станемо іграшками?
– Ні, – усміхаючись сказав Санта. – Скринька слухає тільки мене, тому тут ви в безпеці.
І на цих словах він обережно відкрив кришечку чарівної скриньки. І враз із неї полинула чарівна музика – ніби мільйонів дзвіночків торкнувся грайливий вітерець.
Діти зачаровано спостерігали, як разом із мелодією в майстерні спалахують іскристі чари. Іграшки на мить загоралися яскравим світлом, а потім, ніби підхоплені тим веселим вітром, одна за одною здіймалися в повітря. Під стелею в центрі величезної кімнати іграшки повільно, як сніжинки у віхолу, кружляли й опускалися в мішок, який тримали розкритим відразу п’ять ельфів.
Коли остання іграшка була в мішку, Санта-Клаус закрив скриньку і музика стихла.
– Ми встигли зробити всі іграшки. Різдво врятовано! А тепер настав час відпочити і повеселитися, – сказав Санта і повів дітей на кухню. Там за довгими столами на них чекало частування. Смачне печиво й ароматний чай повернули всім сили і бадьорість. Навіть маленька Мей, яка засинала від утоми, трохи пожвавішала.
Після вечері Санні відніс дітей додому: їм давно пора було спати.