Тато Нільс цієї ночі спав тривожно. Уві сні йому верзлося казна-що. А коли він розплющив очі, то не відразу й зрозумів, що прокинувся, бо біля ліжка стояла та сама дівчинка, яка снилася йому всю ніч.
– Ти хто? Як-к-к тут оп-п-пинилася? – затинаючись, ледве вимовив тато Нільс.
– Я Каті, я сонопортувалася. Ну тобто перенеслась у просторі через сон. Якщо я тут, то ви – чарівник, і мені дуже потрібна ваша допомога! – промовила дівчинка, ледь не плачучи.
– Що ж, ходімо – познайомишся з рештою чарівників. Поснідаємо, і ти нам усе розкажеш.
– Тафік! – вигукнула Каті й кинулася до папуги. – Дякувати Богу, ми разом, тепер на одну проблему менше.
Усі здивовано перезирнулися, а Каті не вгавала:
– Ти теж сонопортувався? Кому з цих добрих людей ти приснився?
«Тільки не кажи, що я приснився котові. Ні, ні і ще раз ні! Я намагався сонопортуватися, але я тут, бо крилопортувався! І мало не замерз, поки долетів. Та зараз не про це. Трохи листів мені таки вдалося відбити в троля», – і папуга показав крилом на паперовий пакунок.
– Стоп, стоп, стоп. Ви хто? Які листи? Тролі навряд чи існують, на відміну від штолена і чаю, які он на столі холонуть! Усі мерщій за стіл! – утрутилася в розмову мама Лілія.
«Ну, про троля я посперечався б, а про штолен не стану! – чичиркнув папуга Тафік і зайняв місце за столом. – Зі штоленом і думається веселіше. Сідай, Каті, не соромся. Якраз і познайомимося з усіма».
– Дідусь уже давно почав хвилюватися, бо раптом припинили надходити дитячі листи з новорічними бажаннями, – розказувала Каті.
– Твій дідусь що, Санта-Клаус? – пожартував Левко.
– Санта-Клаус чи Святий Миколай, як кому більше подобається, – спокійно відповіла дівчинка.
Левко мало не похлинувся чаєм від здивування. Виходить, її стильні лавандові коси, зелені, наче з кольоровими лінзами, очі та дивне вбрання – це не просто бажання вирізнятися з-поміж однолітків. Каті таки справді сонопортувалася.
«Звісно, що сонопортувалася, а як інакше вона опинилася б у спальні твоїх батьків, – не втримався з коментарем Тафік, який умів читати думки. – Я казав містеру Санті, не варто самому вирушати на пошуки зниклих листів. Це небезпечно. І ось тепер маємо те, що маємо. Зв’язок із Сантою обірвався. Він устиг лише повідомити, що натрапив на слід злого троля з його посіпаками. І все. Я летів за маячками Санти. Біля останнього і знайшов оцей пакуночок», – пояснив папуга і махнув крилом на листи.
«Усе, Левку, будеш цьогоріч без роликів. Це ж і твій лист не дійшов до Миколая», – підсумував Рудий.
– Ніхто без подарунків не залишиться! – порушила сумну паузу мама Лілія, і п’ять пар очей здивовано поглянули на неї. – Тато Нільс обов’язково щось вигадає. Правда ж, любий?
– Кх-кх-кх, думаю, треба викликати Єлизавету Степанівну. Вона знається на таємничих викраденнях, – сказав тато Нільс і заходився телефонувати Левковій вчительці, а коли додзвонитись не вдалося, поправив на носі окуляри і протягнув: – Та-а-акс… Ану розкажіть мені більше про того троля!
– Троль Гидокус Третій Мерзосвітний, на прізвисько Гиденя. Це найпідступніше створіння у світі. Він мріє скинути Санта-Клауса і стати замість дідуся головним чарівником планети. Цього не можна допустити! – промовила тремтячим голосом Каті.