Усередині ми знайшли мого батька, який саме вправлявся на флейті біля вогнища. Він завжди так робив, закінчивши свою роботу.
Лікар відразу ж почав говорити з ним про флейти, пікколо й фаготи, а потім мій батько запропонував:
– Можливо, ви самі щось виконаєте нам на флейті, сер. Прошу заграти якусь мелодію!
– Гаразд, – сказав Лікар. – Хоча я вже давненько не торкався інструмента, але не відмовлюся спробувати. Ви дозволите?
Тоді Лікар узяв флейту в мого батька й почав грати, й грати, й грати. Це було прекрасно. Мої мама й тато сиділи непорушно, як скульптури, втупивши погляди в стелю, так наче вони перебували в церкві, і навіть я, який не вельми переймався музикою, окрім губної гармошки, навіть я раптом відчув сум, гризоту й каяття, і мені захотілося, щоб я був кращим хлопчиком.
– Ох, я гадаю, це було просто чудово! – промовила мама, коли Лікар нарешті зупинився.
– Ви великий музикант, сер, – додав батько, – дуже великий музикант. Ви б не заграли нам що-небудь іще?
– Ну, звісно ж, – сказав Лікар. – Ой, але пробачте, я геть забув про білку!
– Я вам її покажу, – підскочив я. – Вона нагорі в моїй кімнаті.
І я відвів Лікаря до своєї спальні в піддашші будинку і показав йому білку в пакувальній коробці.
Тваринка, яка, здавалося, завжди дуже боялася мене, хоча я дуже старався, аби вона в нас почувалася як удома, відразу ж сіла, коли в кімнату зайшов Лікар, і стала щось джерґотати. Лікар заджерґотав у відповідь у такій же манері, і білка, коли її підняли, щоб оглянути ноги, виглядала радше задоволеною, аніж переляканою.
Я тримав свічку, а Лікар накладав їй на ногу палички, які він називав шинами і які виготовив своїм складаним ножиком із сірників.
– Гадаю, тепер йому дуже скоро стане краще з ногою, – констатував Лікар, закриваючи свій саквояж. – Не давай йому бігати по дому принаймні ще два тижні, але тримай його на відкритому повітрі й укривай сухим листям, якщо ночі стануть холоднішими. Це, до речі, чоловік-білка, і він каже, що почувається тут дуже самотньо й непокоїться, як там його дружина і дітки-білченятка. Я запевнив його, що ти людина, якій можна довіряти, і що я пошлю білку, яка живе в мене в саду, з’ясувати, як справи в його сім’ї і передати їм звісточку від нього.
Треба постаратися з усіх сил, щоб він весь час був веселим. Білки за своєю природою дуже веселий, жвавий народ. Їм дуже важко лежати непорушно й нічого не робити. А втім, за нього можеш більше не хвилюватися. З ним усе буде гаразд.
Потім він повернувся назад до вітальні, й мої батьки змусили його грати на флейті аж до десятої вечора.
Хоча мої мама й тато обоє страшенно полюбили Лікаря з першої ж секунди, як його побачили, і дуже пишалися тим, що він прийшов і грав для нас, вони тоді все одно не могли знати, якою великою людиною він стане одного дня. Звісно, тепер, коли практично кожен на всьому світі чув про Лікаря Дуліттла і його книжки, якби ви поїхали в Паддлбі і знайшли невеликий будинок, де мій батько колись мав шевську майстерню, ви б побачили прикріплену до стіни над старомодними дверима кам’яну табличку, на якій написано: ДЖОН ДУЛІТТЛ, ЗНАМЕНИТИЙ НАТУРАЛІСТ, ГРАВ У ЦЬОМУ ДОМІ НА ФЛЕЙТІ В 1839 РОЦІ.
Я часто вертаюся думками до того давнього вечора. І коли заплющую очі й напружую пам’ять, то бачу вітальню саме такою, якою вона була тоді: смішний маленький чоловік у фракові, з круглим добрим обличчям, натхненно грає на флейті біля багаття; моя мати по один бік від нього, батько – по другий, затамувавши подих, слухають із заплющеними очима; я разом із Джипом вмостилися на килимі біля його ніг і втупилися поглядом у розжарене вугілля, а Полінезія всілася на камінну поличку поряд із його потертим циліндром і з серйозним виглядом похитує головою збоку вбік у ритмі музики.
Я бачу усе це так, начебто воно й зараз відбувається прямо переді мною. А потім я пам’ятаю, як, провівши Лікаря за двері, ми всі повернулися до вітальні і розмовляли про нього до пізньої ночі, і навіть коли вже я ліг спати (до того я ніколи в житті не лягав о такій пізній порі), мені снилися сни про нього і про ансамбль дивних, розумних тварин, які грали на флейтах, і скрипках, і барабанах усю ніч.