Найліпшою сферою для того, щоб навчитися налагоджувати стосунки в суспільстві, є взаємини між братами й сестрами. Спілкуючись між собою, вони вчаться бути наполегливими й досягати компромісів, пристосовуватися до родинної ієрархії та толерантно ставитися до іншої людини, незважаючи на різні несподіванки. Ввечері дитина може почуватися зраненою й ображеною, оскільки старший брат знову продемонстрував їй, що все знає найліпше, але вже наступного дня буде задоволена, бо він захистив її від групи однолітків. Також дитина перестає ревнувати молодшу сестру, тільки-но мама залишає їх самих і їй треба заопікуватися малою, втішити її.
Коли батьки порушують ієрархію, яка панує між братами й сестрами, і міняють їх місцями або починають ставитися до всіх дітей так, наче вони перебувають на тому самому рівні, виникає непотрібне напруження. Треба дотримуватися ієрархії, незалежно від статі, здібностей чи хвороб. Додаймо в цьому місці, що ієрархія стоїть на сторожі справедливості лише тоді, коли ґрунтується на черговості народження. Кожен із братів і сестер має інші права й обов’язки. Логічно, що старші діти мають більше обов’язків, ніж молодші, але й більше прав на самостійність.
Чи батьки повинні втручатися, коли брати й сестри сваряться або б’ються між собою? Це запитання звучить майже під час кожної дискусії. Моя відповідь така: насамперед батьки мають встановити правила ведення чесної боротьби. Найліпше для виконання цього завдання підходить батько, який як чоловік краще розуміється на спортивних правилах. До родинних засад можуть, наприклад, належати такі: супротивникам заборонено використовувати зброю й перешкоджати старшим дітям, котрі не беруть участи в конфлікті. Переконавшись, що діти засвоїли визначені правила поведінки, батьки більше не повинні втручатися в їхні суперечки.