Наступного дня ми вирушили в путь на дальній кінець острова, прибули туди на каное (бо ми подорожували морем) через двадцять п’ять годин і залишалися в Місті Баґ-джаґдераґ не довше, ніж це було необхідно.
Коли Лікар кинувся в бій в Попсіпетелі, я вперше в своєму житті побачив його по-справжньому розлюченим. Причому його злість, раз уже вона спалахнула, згасала дуже повільно. Усю дорогу вздовж острівного узбережжя він не припиняв лаяти цих підступних людей, які напали на його друзів, попсіпетелів, тільки з однією метою – розграбувати їхні запаси кукурудзи, а все тому, що вони були занадто ліниві, аби самим обробляти землю. І він усе ще був розсердженим, коли ми прибули до Міста Баґ-джаґдераґ.
Довга Стріла не поїхав із нами, бо був іще занадто слабкий після поранення. Проте Лікар, який завжди був здібний до мов, уже майже освоївся з мовою індіанців. Крім того, серед пів дюжини попсіпетелів, що супроводжували нас як гребці каное, був один хлопець, якого він трохи навчив англійської.
Той юнак і Лікар спільними зусиллями примудрилися якось зробити так, щоб баґ-джаґдераґи їх розуміли. Ці люди, як з’ясувалося, були налаштовані вельми покірливо, адже всі гори навколо їхнього міста все ще були чорними від жахливих папуг, які тільки й чекали одного слова команди, аби злетіти вниз і атакувати.
Залишивши каное, ми пройшли головною вулицею до палацу вождя. Бампо і я не могли стримати задоволеної посмішки, коли побачили, як натовп, що чекав, вишикувавшись уздовж дороги, схиляє голови аж до землі перед маленькою, фігурою сердитого Лікаря, який бундючно виступав поперед нас, задравши вгору носа.
Унизу біля сходів палацу вождь і всі найважливіші особи племені були готові привітати його, раболіпно усміхаючись і дружелюбно простягаючи руки. Лікар не звернув на них ані найменшої уваги. Пройшов прямо повз них, піднявся по сходах до воріт палацу. Там обернувся й одразу ж звернувся до народу твердим голосом.
Я ніколи в житті не чув такої промови і я абсолютно впевнений, що й вони теж не чули. Спочатку він обізвав їх цілою низкою не вельми поштивих слів: боягузами, дармоїдами, злодюгами, волоцюгами, нікчемами, розбишаками і яких тільки інших назв він не знайшов! Потім заявив, що він усе ще серйозно розмірковує над тим, чи не дозволити папугам загнати усіх їх у море, аби очистити цю прекрасну землю раз і назавжди від їхніх нічого не вартих туш.
Відразу ж здійнявся лемент, усі благали про помилування, а вождь і всі решта впали навколішки й закричали, що вони погодяться на будь-які мирні умови, які Лікар захоче.
Лікар покликав одного з їхніх писців – тобто чоловіка, який писав картинками. І на кам’яній стіні палацу Баґ-джаґдераґа звелів йому записати умови миру, які він надиктує. Цей мир відомий під назвою «Папужачий мир», і, на відміну від більшості інших мирів, його завжди суворо дотримувалися й дотримуються навіть сьогодні.
Текст виявився доволі довгим. Половину палацового фасаду було вкрито картинковим письмом й було використано п’ятдесят горщиків із фарбою, перш ніж утомлений писець завершив свою роботу.
Але головний сенс написаного полягав у тому, що більше не буде воєн і що обидва племені повинні дати урочисту обіцянку допомагати одне одному, якщо нестача кукурудзи спричинить голод або трапиться інша біда на землях, що належать одному з них.
Це надзвичайно здивувало баґ-джаґдераґів. Вони очікували, судячи з розлюченого Лікаревого обличчя, що він зрубає принаймні з двісті голів, а решту, скоріш за все, довічно перетворить на рабів. Та коли побачили, що він хоче їм тільки добра, їхній величезний страх змінився незмірним захватом. І коли Джон Дуліттл завершив свою довгу промову і різко рушив униз по сходах, щоб повернутися до каное, ціла група ватажків кинулася йому під ноги й заволала:
– Залишися з нами, Великий Пане, і всі багатства Баґ-джаґдераґа стануть твоїми. Золоті копальні, які відомі нам у горах, і поля перлин на дні моря. Тільки залишися з нами, щоб твоя всемогутня мудрість могла вести нашу Раду і наш народ до благоденства й миру.
Лікар підняв руку, аби вони замовкли.
– Жодна людина, – промовив він, – не захотіла б бути гостем баґ-джаґдераґів, аж поки вони не доведуть своїми ділами, що вони порядний народ. Будьте вірними умовам Миру, і у вас самі собою з’являться і гарні вожді, і благоденство. Прощайте!
Потім він відвернувся і в супроводі Бампо, попсіпетелів і мене швидко пішов униз до каное.
