Джонґ Многодум не встиг покерувати своїм новим королівством і кількох днів, як моє уявлення про королів і спосіб життя, який вони ведуть, суттєво змінилося. Раніше я гадав, нібито все, що королі мають робити, це сидіти на троні, а люди щоб вклонялися йому по кільканадцять разів на день. Тепер же я переконався, що король може працювати набагато важче, ніж будь-хто інший на світі, – якщо він належним чином ставиться до своїх обов’язків.
З того моменту, коли ми вставали рано-вранці, й до часу, коли ми лягали спати пізно вночі, сім днів на тиждень Джон Дуліттл був зайнятий, зайнятий, зайнятий. Передусім треба було збудувати нове містечко. Поселення Попсіпетель зникло – отже, мало з’явитися Місто Новий Попсіпетель. Розташування для нього вибирали з великою ретельністю – це було прекрасне місце в усті великої річки. Береги острова в цьому пункті утворили затишну широку бухту, де каное, а також і кораблі, якщо вони сюди колись прийдуть, могли спокійно стояти на якорі, не боячись штормів.
При побудові міста Лікар дав індіанцям багато нових ідей. Він показав, що таке каналізація і як слід щодня збирати й спалювати сміття. Високо в горах він утворив велике озеро, загативши ручай. І воно стало забезпечувати місто водою. Жодної з цих речей індіанці до того ніколи не бачили, а тепер багато хвороб, від яких вони страждали раніше, повністю зникли, завдяки засобам санітарії та чистій питній воді.
Народи, які не використовують вогонь, звісно ж, не мають і металів, оскільки без вогню абсолютно неможливо надати якусь форму залізу. Одна з перших справ, за яку взявся Джон Дуліттл, це почав досліджувати гори, аж поки не знайшов поклади заліза й міді. Потім він заходився навчати індіанців, як виплавляти ці метали й перетворювати їх на ножі, і плуги, і водовідні труби і на безліч інших речей.
У своєму королівстві Лікар з усіх сил намагався прибрати більшість старомодної помпезності й величності королівського двору. Як він сказав Бампо й мені, якщо вже він мусить бути королем, то повністю демократичним, тобто королем, який приязний і дружній зі своїми підданими й не задирає носа. А коли він накреслив план Міста Новий Попсіпетель, то там не було взагалі ніякого палацу. Невеликий котедж на одній із бічних вулиці – це все, що він передбачив для себе.
Але індіанці не могли допустити такого за жодних умов. Вони звикли до того, що їхні королі правили справді по-королівські велично, то ж вони наполягали, аби він збудував для себе найрозкішніший палац, який тільки бачили люди.
Що ж до всього іншого, то тут йому дозволили робити все, як він сам захоче, утім йому не дали відкрутитися від жодної церемонії чи обряду, яких вимагає королівський сан. Він мусив і вдень, і вночі тримати в палаці тисячу слуг, які б за ним доглядали. Королівське Каное завжди мало бути напоготові – це був розкішний човен з полірованого червоного дерева довжиною в сімдесят футів, інкрустований перламутром, із сотнею найдужчих чоловіків острова на веслах. Сад навколо палацу займав квадратну милю, й там працювало шістдесят садівників.
Навіть одяг у бідолахи мусив завжди бути пишний, елегантний і незручний. Улюблений і пошарпаний циліндр було заховано геть до комори, і Лікар тільки іноді на нього крадькома дивився. Державні шати необхідно було одягати з будь-якої оказії. А коли Лікар вряди-годи вислизав у коротку природознавчу експедицію, то ніколи не насмілювався носити старе вбрання, натомість мусив бігати за своїми метеликами з короною на голові, а ззаду за ним розвівалася на вітрі яскраво-червона мантія.
Перелік обов’язків, які Лікар мав виконувати, і питань, які мусив вирішувати, не мав кінця-краю – усе від розв’язання спорів про земельні наділи та межі й до примирення чоловіка і жінки, які побили між собою горщики. У східному крилі Королівського Палацу знаходилася Зала Правосуддя. І там Король Джонґ засідав кожного ранку з дев’ятої до одинадцятої, ухвалюючи рішення з усіх справ, які виносилися на його розгляд.
Після цього опівдні він викладав у школі. Предмети, яких він навчав, не завжди були такими, які ви можете знайти у звичайних школах. Учитися приходили як дорослі, так і діти. Бачите, ці індіанці не знали багатьох речей, які відомі навіть маленьким білим дітям, хоча правдою є й те, що вони знали купу речей, про які білі люди не могли б собі й уявити.
Бампо і я допомагали йому викладати в міру наших можливостей – найпростішу арифметику і подібні нескладні речі. Проте уроки з астрономії, землеробства, правильного догляду за дітьми й безліч інших дисциплін Лікар мусив читати сам. Індіанці були в шаленому захваті від навчання й приходили цілими гуртами і юрбами, так що навіть на уроках просто неба (у будинку школи усі б, ясно, не помістилися) Лікар мусив розподіляти їх на зміни чи потоки в п’ять чи шість тисяч за один раз і використовував рупор, аби його було чутно.
Решта його дня була забита прокладанням доріг, будуванням водяних млинів, відвідуванням хворих і мільйоном інших справ.
Попри те, що він так не хотів ним ставати, король із Джона Дуліттла вийшов дуже гарний, як тільки він узявся до роботи. Можливо, він не тримався з такою величавістю, як багато королів минулого, яких завжди тягнуло розпочати війну чи втрапити в якусь романтичну історію, але коли я вже став дорослим і побачив трошки чужих країн і правителів, то часто думав про те, що попсіпетельці під орудою Джонґа Многодума мали, мабуть, найкращого главу держави за всю історію світу.
День народження Лікаря настав, коли ми вже були на острові шість із половиною місяців. Народ перетворив його на велике всезагальне свято з гучним бенкетом, танцями, феєрверками, промовами й розвагами.
