Серед своїх друзів Тимко мав славу рішучого й відважного козарлюги. Матуся ж через те часто зітхала: «Таке мале, а вже бешкетує!» От і зараз Тимко таке утнув… З’їв мачулу! Оце витівка: вона ж неїстівна!
Тимкові, правда, тяжко далося проковтнути набридливу лоскотуху. (Відкрию таємницю – мачула була д-у-у-же несмачна! Ти ж знаєш, що всі неїстівні речі несмачні ще й шкідливі для шлунка.)
– Нічого, – заспокоював себе Тимко, – тепер все буде чудово! Недовго ця бридка мачула прожила в нашій ванній кімнаті!
Та витівка була зовсім невдала. Невдовзі в китеняти страшенно розболівся живіт.
Чим тільки Тимко не вгамовував біль: і айсберг до лоба прикладав, і в гарячому гейзері купався, навіть цілющої гейзерної сірки з’їв. Нічого не допомагало. Довелося в усьому зізнатися мамі.
– Це все не з багатого розуму! – зітхнула мама й зателефонувала лікарю.
Лікар звелів китеняті випити сто літрів касторки й прикласти до живота маленький теплий вулканчик.
Як Тимкові не хотілося пити несмачні ліки! Але що вдієш – треба, то треба. Випив, ще й мамі подякував.
– Мало мені твоїх пустощів, – поскаржилася мама, – ще до вулкану тебе неси. Ні! Краще лежатимеш вдома із грілкою.
І замість вулканчика поклала сину на живіт велику грілку. Внаслідок маминих рішучих дій і Тимкової слухняності лікування було успішним. Китеняті полегшало, але цілих три дні воно мусило дотримуватися дієти. А матуся – от лихо! – попливла до магазину і купила нову мачулу. А нові мачули – вони ще й колючі. От тобі й маєш!