Капітан Хвалько-Теревенько сидів у кріслі на палубі Рипучого Корабля й читав газету. А що? Усі дорослі читають газети. Навіть діти читають газети – є такі газети, які видаються спеціально для дітей. Вони завжди дуже яскраві, кольорові і в них друкують багато казок, оповідань про сміливих кошенят або цуценят, загадки й кросворди.
Так от, читав капітан Хвалько-Теревенько справжню морську газету. І назву вона мала відповідну «Морські теревені». На першій сторінці великими літерами було написано: «НЕСПОДІВАНЕ ЗАТЕМНЕННЯ. ВИГАДКА ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?»
На фотографії до статті всесвітньо відомий вчений вказував на капітана Хвалька-Теревенька й пропонував звертатися до свідка найжахливішої у всесвітній історії катастрофи. «Океан почорнів від образи, бо на нього не звертають увагу, – стверджував видатний океанознавець, – треба негайно встановити з ним зворотний зв’язок!» (Ти, напевно, пам’ятаєш, як Тимко розлив чорнило і Рипучий Корабель потрапив у затемнений океан?)
На другій сторінці газети якийсь юнга схвильовано розповідав про користь вивчення азбуки Морзе, а надто букв, що складають слово «SОS».
Капітан голосно коментував кожну статтю, сперечався, погоджувався та горлав:
– Нехай мене перестріне морський дідько, якщо це не найцікавіша газета семи морів! А кросворд який!.. Го-го! Щоб його розгадати, треба не морський огірок на плечах мати!
Зацікавлені гучними криками, над кораблем почали кружляти чайки. Нарешті одна з них не витримала, сіла на щоглу і спитала:
– Капітане, що ви таке цікаве читаєте?
– Невже не знаєш? – Хвалько-Теревенько зробив великі здивовані очі. – Це ж улюблена газета всіх риб. Останні океанські новини!
– Ох, подивитися хоча б краєчком ока!.. Дозволите, любий капітане? – почала підлещуватися чайка.
– От тобі й маєш! – напиндючився капітан. – А, між іншим, газета щось та коштує. А ти кажеш: «подивитися». Втім, знай, який я добряк. Бери! Та не будь такою жадібною, іншим дай глянути. Тільки акуратно – сторінки тоненькі, не пошарпайте! – і простягнув газету цікавій чайці.
– Агов! Сенсація! Всі до мене! – радісно закричала чайка й схопила газету.
Капітан Хвалько-Теревенько загасив люльку й бадьорим кроком вирушив до каюти. Сів за стіл, підсунув до себе ручку, папір, олівці, розправив вуса й усміхнувся лукаво:
– Ну от, тепер наклад моєї газети збільшиться в сто разів. Хіба ж я чайок не знаю? Вони страх які допитливі.
І заходився писати нову статтю – таку ж захоплюючу й цікаву, як попередня.
– Який працьовитий! Для нього ані вихідного, ані прохідного просто не існує, – зітхнув Рипучий Корабель і замовк, аби не заважати другові.