Тимко насолоджувався гарною погодою. Океан танув у кришталевому прозорому небі. Пухнасті гребінчики хвиль ганялися один за одним, намагаючись підхопити легкий подих грайливого вітерця. Сонечко привітно посміхалося й ніжно торкалося тоненькими пальчиками блискучої шкіри китеняти.
Тимко пірнув, щоб зволожити нагріту сонцем шкіру. Нижче, нижче… і ось він майже на дні. Як тут гарно, прохолодно! Він уже намірився знову піднятися до сонечка, аж раптом почув якісь дивні звуки.
– Пі-і, уі-і-і, уохо-хо…
– Що це? – зачудувався Тимко. – Що я чую?
Він прислухався. Звуки наближалися. Жалісно й чітко лунало:
– Пі-і… уі-і-і…
Тимко почав роздивлятися на всі боки й побачив маленьку Морську Зірочку. Двома промінчиками Зірочка витирала сльози, а трьома іншими намагалася гребти. Тільки не дуже те в неї виходило. Крізь сльози Зірочка нічого не бачила й повсякчас на щось натикалася.
– Обережніше! – чхнув Тимко, коли Зірочка ледь не втрапила йому в ніздрю.
– Пробачте! – схлипнула мала й поквапилася відштовхнутися від Тимкового обличчя. – Я ненавмисно. Ви ж, бач, який величезний.
– Ну, який я величезний, – посміхнувся Тимко. – Ти б подивилася на мого тата… Тільки хто тебе образив, таку крихітку?
– Кораловий Кущик, – похнюпилась Зірочка. – Він просто не хоче зі мною дружити. Каже, що я його з’їм.
– А ти? – зацікавилось Китеня.
– Я не хочу його їсти. Я хочу прикрасити його мушлями, як ялинку на Новий рік, хочу танцювати навколо нього або стрибати на його гілочках, як пташка…
– Оце маєш! – захоплено свиснув Тимко. – Вперше бачу таку дивну морську зірку.
– Мама з татом теж так кажуть. Весь час сварять. Кущик взагалі мене слухати не хоче. Так страшно ворушить гілками, відштовхує. Пі-і… уі-хо-хо… – знову заплакала Зірочка.
Тимко почухав хвостом потилицю, хвильку помізкував і весело гукнув:
– Попливли! Спробую помирити тебе з Кораловим Кущиком. А батькам твоїм скажу, що ти станеш вегетаріанкою!
– Ким? – здивувалась Зірочка. – Вегета-ким?
– Ве-ге-та-рі-ан-кою, тобто істотою, яка не їсть інших істот – тільки водорості або траву. Ось!
– Красненько дякую! – зраділа Зірочка.
І вони попливли до Кущика. Звісно, Тимкові вдалося влаштувати все, як треба. Адже наше китеня, як ти знаєш, дуже наполегливе. Хіба йому відмовиш?
