Капітан Хвалько-Теревенько й Рипучий Корабель перший раз у житті зібралися перетнути екватор. З такої урочистої нагоди на кораблях завжди влаштовують свято. До моряків у гості приходить морський володар Нептун із почтом доньок-русалок. За традицією, всіх моряків, які вперше перетинають екватор, необхідно викупати в морській воді. І, що найвеселіше, зробити це треба зненацька. Саме ж дійство супроводжується великим шумом, гамором, піснями й вітаннями…
– Може, повернемо, га, капітане? – несміливо рипнув корабель. – Не можемо ж ми самі себе вітати, самі себе у воду занурювати?..
– Сіверко і чорноморко! Щоб я пішов проти сонця! – настовбурчив вуса капітан Хвалько-Теревенько й спересердя пожбурив свою улюблену люльку у воду.
Люлька впала, пішла на дно й наробила лиха Тимкові – поставила під оком синця.
– Маємо лобове зіткнення, – буркнуло китеня. – Що воно на поверхні діється?
Махнув хвостом раз, другий…
– Все одно я перетну екватор! Навіть якщо порушу всі морські традиції, – сердито тупотів ногами по палубі капітан Хвалько-Теревенько. – Повний вперед!
– Є повний вперед! – неохоче відрапортував Рипучий Корабель.
Почувши це, Тимко сховав люльку в кишеню й гасонув у невідомому напрямку.
– Капітане, екватор близької Ось мій кіль уже торкнувся його! Що це? Ой! – зойкнув Рипучий Корабель.
Прямо за курсом корабля з води виринула огрядна голова Нептуна. Борода з водоростей, корона з іржавої труби, тризуб із старої маминої виделки…
Тимко був неперевершений! Навколо плавали маленькі русалочки – летючі рибки, прикрашені мушлями й морською травою. На них полював підступний пірат (дідусь Китова Акула, який давно був на пенсії).
Пірат голосно співав:
- Ой, туп, туп, туп!
- Зварило баба суп, суп,
- А дід шкутильгає
- До неї промовляє:
- Ой, туп, туп, туп!
- Не буду їсти суп, суп.
- Дай-но картопельки
- З рідної земельки!
- Стану враз Нептуном,
- Щедрим та розумним!
Рибки так дзвінко підхопили пісню, що аж луна пішла. Тимко почав було підспівувати, але щось згадав і… раптом щосили вгатив хвостом по воді. Капітан Хвалько-Теревенько став мокрий як хлющ – добре викупався. Він довго відсапувався, а потім так само довго здивовано розглядав свою улюблену люльку, що наче з неба до нього впала.
Хвалько-Теревенько був щасливий. Такий щасливий, що подарував дідусеві Акулі стару далекоглядну трубу, а рибкам – по блискучій каблучці на плавці. І Рипучий Корабель був такий щасливий, що навіть перестав рипіти.
Навколо плавали усміхнені рибки. Усміхнені? А чому ти дивуєшся? Адже подарувати радість – це так приємно. Не тільки риба, а й камінь усміхнеться. Правда?