Небо над океаном стелилося білястим килимом. На цьому вигорілому килимі навіть сонце здавалося сріблястою дірою, а вода виблискувала гладеньким дзеркалом. Жодного подиху вітру, жодної прохолодної смужки не відчували стомлені подорожні – здається, єдині на цьому безмежному океанському просторі.
Тимко покинув штовхати Рипучий Корабель і знесилено зітхнув:
– Фу-ух! Все, більше не можу! Здається, у мене на лобі мозоль виріс.
– Тру-ух! Гру-ух! – озвався Корабель. – І в мене вже вітрила від напруги болять.
– І я втомився, – ледь чутно зітхнув Вітерець. – Корабель занадто важкий.
– То що робити будемо? – захвилювався капітан Хвалько-Теревенько. – Плисти ж то треба. Ще трішечки – й до Австралії доберемось, там і відпочинемо.
– То, може, поміняємось? Я на Кораблі плистиму, а наш енергійний капітан його штовхатиме, – насупився Тимко.
– Це що, бунт на кораблі? – гаркнув Хвалько-Теревенько. – Керувати маю я – ваш капітан.
– Не будемо сперечатися, – примирливо мовила Морська Ластівка. – Ми всі заморилися, ось воно й тягне до сварок.
– Відпочинемо, – сказав Корабель. – Ви обідайте, а я покуняю.
– Твоя правда, – погодився Тимко. – Давайте спочатку чогось поїмо, а потім порадимось.
– Ви відпочивайте, – прошепотів Вітерець, – а я поки політаю. Спробую знайти родичів. У мене тут неподалік середні брати працюють. Близнюки. Їх Пасатами[1] звуть. Вони нам обов’язково допоможуть.
– От і добре! – радісно вигукнув капітан. – Я завжди збираю в команду дотепних та винахідливих. Лети, не барися! Ми тебе тут чекатимемо.
– Я теж політаю, крильця розімну. Може, на якійсь острів надибаю, – сказала Ластівка й шугонула високо вгору.
І ніхто з них не побачив, як близенько у хвилях промайнула велика темна тінь.
Підкріпившись, капітан Хвалько-Теревенько відчув приємну втому і вирішив поніжитися в гамаку, але всі його плани розлетілися від різкого крику Морської Ластівки:
– Мерщій сюди! Тримайте курс на зюйд-зюйд-ост[2]!
[1] Пасат – вітер, що віє між тропіками цілий рік. Тільки в Північній півкулі з північно-східного, а в Південній – з південно-східного напрямку, відокремлюючись один від одного безвітряною смугою.
[2] Морський термін. Перекладається, як південний-південний схід.