Архітеутис, це лихе кровожерне чудовисько зазнало ганебної поразки: ані потрощити океанський лайнер, ані з’їсти чи, бодай, налякати людей, які на ньому пливли, йому не вдалося. Тож монстр вирішив більше ніколи не чіпатися до небезпечних машинерій, а вдовольнятися тільки маленькими човниками й океанськими мешканцями: тунцями, ставридами, марлінами, дельфінами… Але найкращим делікатесом ненажера вважав м’ясце молоденького китеняти. (Колись, у прадавні часи, йому довелося поласувати загубленим у шторм китовим дитинчам).
Пливучи до острівця – місця зустрічі зі своїми посіпаками Бакланом та Альбатросом, кальмар вирішив, що неодмінно пошле їх на розшуки якогось китеняти.
– Це буде зовсім легко навіть для таких бовдурів, як мої літуни, – зловтішно зареготав кальмар. – Розкажуть малому казочку, запросять подивитись якусь старовинну риб’ячу луску або Морського Дідька без хвоста, або ще якусь нісенітницю наплетуть. Діти ж – дурні та легковажні, завжди забувають, що не можна чужим довіряти. От і попливе китеня світ за очі, щоб на дивовижу якусь подивитись. А тут і я…
Розніжившись від передчуття вишуканого смаку китятини, Архітеутис вже майже в доброму гуморі підплив до острівця.
На камінні сидів Баклан і старанно чистив дзьоба маленькою мушлею. Таранька, яку пройдисвіт поцупив в якогось роззявкуватого пасажира з океанського лайнера, була жирною і м’якою, тому Бакланисько наївся досхочу. Ситий і задоволений, він зустрів Архітеутиса радісними вигуками:
– Здоровенькі були, Ваше високорозумство! Відтепер я тільки з Вами й полюватиму. Оце так здобич! Сподіваюсь, Ви розтрощили той металевий «поплавець» вщент і сповна утамували голод.
Побачивши птаха, який аж лиснився від жиру, кальмар відчув новий напад голоду й обурився:
– Де там утамував? Ти що, кепкуєш із мене, свого повелителя? Це ви з йолопом Альбатросом винні: привели мене хтозна куди, ще й покинули. Я боровся зі страховиськами, рятував твого приятеля-невдаху, а ти в той час набивав собі пузо! Тепер мусиш відшукати мені молодого кита чи китеня, щоб на дев’ять, ні, на десять, сніданків та обідів стало!
А щоб Баклан краще зрозумів завдання, Архітеутис схопив його за лапи і кілька разів добряче струснув.
– Не треба, Ваша непомірносте! – заблагав Баклан. – Мене зараз знудить. Ой, що ж воно робиться! Ох, та де ж те китеня знайти? Ой, ай, згадав! Знаю таке китеня! І навіть корабель маленький знаю, на якому, окрім капітана, нікого немає. Хіба що сало…
Кальмар задоволено примружився і поклав Баклана на берег.
– Щоб примусити будь-кого старанно виконувати мої бажання, необхідно його трішечки заохотити. Ти, Баклане, своє заохочення отримав. Тепер мерщій вирушай на пошуки того китеняти і корабля з салом, щоб за годину я вже зміг пообідати. Інакше… з’їм тебе!
– Не треба мене, пухнастенького, їсти, – пустив сльозу Баклан і діловито пообіцяв. – Знайду те китеня швиденько. Ви, Ваше гетьманство, й перепочити не встигнете. Пригадав я, куди воно разом із кораблем подалося. Вони й мене разом подорожувати запрошували, бо довіряють, і нічого поганого не запідозрять, коли я їх на допомогу покличу. Заморочу їм голови так, що вони до Вашої пащі самі залізуть та ще й благатимуть, щоб Ви їх пожували.
– Вони що ж, твої приятелі? – з підозрою насупився кальмар. – Може, ти їх врятувати мрієш? То нічого не вийде, і не сподівайся. Я вирішив за тобою плисти. Занурюся зовсім трішки – мені все буде видно. А чую я за кілометр навіть водяну блоху. Мене не обдуриш!
– Як Вам, у Вашу наймудрішу голову, така брудна думка залізла? Мабуть, серед інших, розумних заховалась, – підвів очі догори Баклан. – Та я це китеня на дух не переношу! І капітана того… Це він про Вас усіх сповістив, у газеті своїй.
Тут Баклан зрозумів, що бовкнув зайве і заторохтів:
– Пливіть, пливіть за мною, Ваше блискавична величе! Як тільки побачу китеня, одразу сигналізую. А Ви тоді починайте їсти його, з якого боку забажаєте! Хі-хо-хо! Хі-хо-хо!
Кальмар газет ніколи не бачив, навіть не знав, що це таке, тому пропустив повз вуха базікання говіркого птаха й поблажливо махнув щупальцем: мовляв, лети швидше, шукай ретельніше. Баклан заспокійливо кивнув головою, змахнув крилами і злетів.
За ним ушкварив і кальмар.