Вправи біля опори закінчено, й Елоїза прямує за іншими в центр зали, де дівчатка стають обличчям до дзеркал. Вилаштувавшись у лінії по троє, балерини імітують рухи викладачки. Пор де бра, дегаже, адажіо… Ох-ох! Без опори, за яку можна вхопитися, щоби втримати рівновагу, Елоїзі вже важче. Треба триматися на одній нозі, не тремтіти й не впасти. Найважче – це повороти на одній нозі. Дівчинка побоюється впасти й розквасити собі ніс.
– Хто може, виконуйте подвійний пірует, – каже викладачка.
Дівчатка пильно спостерігають за собою в дзеркалах. Жодна не хоче схибити, виконуючи вправу, або виконати її гірше за дівчинку поруч.
О, якби тільки Жульєтта була тут! У колишній школі її найкраща подружка суперськи вміла створювати настрій. Навіть коли Маліка ловила їх на гарячому, та викручувалась і встигала показати смішну гримасу в дзеркалі. А якщо вправи були надто складними, вони вдвох влаштовувалися в центрі зали для тренувань.
– Тепер ми переходимо до вправ по діагоналі, – пояснює викладачка. – Два релеве на напівпальцях, глісад убік і па де ша.
Учениці імітують названі па руками: цей прийом допомагає запам’ятати послідовність їх виконання.
– І ви закінчуєте в арабеск. Не забудьте протримати ногу в повітрі якомога довше. Починаймо, по двоє!
Елоїза шукає поглядом Манон, щоби стати в пару з нею. Але, здається, та уникає її, ніби на щось образившись. Що ж, хай і так…
Ой-ой! Від самого початку заняття викладачка не раз зауважувала Манон: «Більше округли руку!», «Підтягни свій таз!», «Коліна назовні, ради бога!» І правда, Манон показує пози гімнастки, які зовсім не схожі на пози балерин. Але Елоїза вважає, що тій добре вдається. Вона дуже енергійна, і стрибки її надзвичайно високі. І якщо її таки-взяли в цю школу, значить, її місце тут, чи не так?
Й ось нарешті час реверансу.
Ви делікатно відставляєте одну ногу, а корпус і руки схиляєте до другої. Елоїза вже уявляє себе на сцені – у реверансі на різдвяному спектаклі. Безумовно, у залі будуть її батьки й Жульєтта, уже не кажучи про сотні інших захоплених дійством глядачів…
Аж раптом і справді пролунали аплодисменти. Саме так учениці дякують своїй викладачці наприкінці уроку, не забуваючи також концертмейстерки за інструментом!
Пані Делібес має задоволений вигляд.
– У перший день навчального року всі дуже добре попрацювали! – каже вона. – Я маю щось вам анонсувати. Як ви, напевне, знаєте, наприкінці грудня школа організує гала-концерт. Наш клас представлятиме чимало номерів із балету «Лісова пісня». Ми не маємо так багато часу для репетицій, тому почнемо вже з наступного тижня. А цієї п’ятниці, щоб ви звикли танцювати на публіці, мій урок, а також урок пана Вінзера, викладача сучасного танцю, відбудеться в присутності ваших рідних і друзів. Наприкінці цього дня відкритих дверей я оберу двох солісток із вашого класу.
О-ля-ля! Ось вона – важка вправа. Елоїза ніколи ще такою не займалася. Коли танцює на самоті в кімнаті, вона дуже любить вигадувати якісь варіації, але це зовсім не те!
★
У фоє танцювального корпусу час перекусу. Хлопці й дівчата зустрічаються на жаданій перерві перед уроком анатомії. Дехто зі старших учнів теж там. Зручно влаштувавшись на канапі чи сівши на підлозі, вони обговорюють спектакль.
– Вам пощастило, дівчата, – каже Трістан, хлопець із широкими плечима й каштановим волоссям. – От ми не беремо участі у відборі.
– Нас не так багато, як вас. Тож кожен матиме маленьку роль, – пояснює інший хлопець.
– То виходить, що це вам щастить! – відповідає Лола. – Конкурсний відбір! Я радо обійшлася б без нього!
– А ви знаєте, що це вперше, коли шестикласники матимуть право на сольні номери в новорічному концерті? – питає Марта, висока дівчина, яка нещодавно розмовляла з ними в коридорі. – Зазвичай учні першого року навчання хіба що танцюють у масовках.
– І кожен клас представляє якийсь інший балет? – питає Ізадора.
– Так, для нас, учнів четвертого класу, це буде балет «Коштовності» американського хореографа Баланчина.
Елоїза їх уважно слухає, влаштувавшись на пуфику. Манон пестить старого кота, який прийшов услід за ними після уроку, а той муркоче від задоволення.
– О, я бачу, ви вже зустріли Тютю! Це талісман нашої школи, – пояснює Марта. – Направду його звуть Тюркуаз[1] – за колір його очей.
– Він трохи сварливий, але обожнює спостерігати за уроками танцю, – пояснює хлопець із четвертого.
Невеличка група учнів із цікавістю наближається до кота. Елоїза користується моментом, щоб дістати свій мобільний: Жульєтта надіслала їй повідомлення.
- Тримаю пальці хрестиком, моя Лолот!
- Згораю від нетерпіння почути твою розповідь!
О, звісно ж, вони побачаться!
[1] Turquoise (fr) – бірюза