Наступного дня перед кабінетом шестикласників Елоїза вітає здалеку Манон, але та, захопившись розмовою з дівчатками, навіть її не помічає.
В інтернаті дівчатка мешкають по троє в кімнаті. Напевне, це її сусідки по спальні!
– Що ж, це не так уже й серйозно, – утішає себе Елоїза. – Це зовсім не те, якби її подружка з дитинства покинула її в перший день навчання (то був би жах!). І є повно інших учнів у цьому класі, симпатичних на вигляд – як дівчаток, так і хлопців. Наприклад, Мія, з якою вони танцювали вчора. Або Трістан, який жалкував, що не проходитиме відбору разом із дівчатками.
На уроці Манон кинула Елоїзі коротке «привіт», коли та всідалася поруч. Але цього разу вже Елоїза ніяк не відреагувала. Є речі й важливіші: вона щойно помітила, що забула вдома підручник із математики. Як це можливо?!
– Цього разу вже так і буде, – каже їй учитель, – але наступного разу спробуй спершу прокинутися, а потім уже складати свій портфель…
І всі дивляться на неї з різними гримасами на обличчях, дехто хихотить. Як соромно! Здається, цей другий день навчання починається не так, як треба.
Й ось вона змушена користуватися книжкою Манон, схилившись до неї. Поки вчитель роздає вказівки, Елоїза краєм ока спостерігає за своєю сусідкою. Не схоже на те, що вона сердиться. Просто має дещо відсторонений вигляд, ніби напередодні вони й не обмінялися жодним словом.
Після математики настає велика перерва. У дворі Манон знову помічає своїх подружок з інтернату. Ізадора й Лола розмовляють під деревом із дівчатками з п’ятого класу, а хлопці грають у пінг-понг.
Вау! Це пояснює, чому Мія схожа на професіоналку!
– Я хочу стати вчителькою танців, – уточнює юна балерина. – А ви?
– Еммм… примою-балериною! – відповідають одночасно Неллі й Елоїза, і всі троє дружно вибухають сміхом.
Коли дзвоник знову видає мелодію із «Жизелі», закликаючи повернутися до занять, дівчатка вже краще знають одна одну. Але цього разу Елоїза не поспішає з висновками. Однокласниці здаються дуже милими, проте це не означає, що вони стануть найкращими подружками у світі. Принаймні не відразу.
★
Після їдальні Елоїза перевдягається разом із Неллі та Мією.
В іншому кутку роздягальні, неподалік від душової, Лола й Ізадора шепочуться, неначе мають якісь підступні наміри. Елоїза здалеку нічого не чує.
– У будь-якому разі – жодної невизначеності, ти – найкраща! – саме промовила Лола.
– Ти думаєш?
– Та ясно ж! З усього видно, що…
Ой! Елоїза мало не проштрикнула шпилькою свого черепа. Її руки трохи тремтять. Чорт! Помітивши таємну розмову тих двох, вона втратила контроль над собою.
– Не переймайся! – раптом вигукує Мія. – Це ти так нервуєшся, бо відбір? Мені смішно про це думати. Найважливіше – прогресувати самій.
Мія має рацію. Не так важливо, кого саме оберуть. Якщо ти покращуватимеш свої результати щоденно – це і є шлях до успіху!
«Та, та-та-та ! Та, та-та-та!»
Неначе ціла колонія маленьких мурашок у пачках, дівчатка вибігають у коридор і вишиковуються на паркеті. Викладачка вже тут.
– Є крепатура? Не надто боляче, дівчатка? Тоді – до роботи!
Манон влаштувалася з іншого краю станка-опори поруч із її новими подружками.
Елоїза стала між Неллі та Мією. Сьогодні заняття стає ще важчим. Здається, пані Делібес забула, що це тільки початок навчального року.
Її вправи відрізняються від учорашніх (ще складніші), біля станка також.
А кота Тютю щось не видно. Може, він пішов поспостерігати за заняттями хлопців?
У середині уроку Елоїза була вже близька до паніки. Учителька сказала їй виконати па, якого вона не знала, не знала навіть його назви. Вони не вивчали такого з Малікою. А пані Делібес тільки натякнула жестом на те, чого вона бажає, наче всі мали розуміти, про що вона говорить. Рятуйте!
Елоїза роззирнулася навколо, заскочена зненацька. Інші дівчатка на своїх місцях повторюють рух, імітуючи його руками.
Урятована! Усміхнувшись, Елоїза швиденько стає позаду Манон, а пані Делібес показує рухи. З таким поясненням усе стає куди простішим. Дві юні балерини одночасно повторюють послідовність рухів, одна позаду іншої.
У дзеркалі їхні погляди перетинаються. Тепер ролі помінялися. Манон показала Елоїзі, що немає чого соромитися, коли не знаєш, треба просто перепитати!
Елоїза дарує їй широку усмішку вдячності.