Коли пан Вінзер входить до зали, западає тиша. У глибині зали додалося глядачів. Елоїза помічає Трістана та його приятелів, гурт дівчат, напевне, зі старших класів, а також… Жульєтту! Елоїзі тут же полегшало. Її найкраща подружка неодмінно принесе їй удачу!
З фортепіано покінчено: викладач вмикає ноутбук і ставить його на банкетку. Він пояснює, що вмикатиме музичні уривки навмання, у різних стилях: класика, рок, поп, реп і навіть електро. А юним танцівницям уже доведеться адаптуватись і вигадати свій ланцюжок па. І, звісно, вони виходитимуть одна за одною. Ой, те ще завданнячко!
Елоїза відчуває холодок, що пробіг спиною, а також страх сцени й неабияке хвилювання. Вона знає тепер, що має право самовиразитися за допомогою власних, тільки її, рухів. І байдуже до музики: треба «відпустити себе» й поринути в рух. Але чи зможе вона виконати це під уважним поглядом численної публіки?
Починаймо імпровізацію! Проте спочатку треба витягнути номер, за яким ти виходитимеш. Елоїза, затамувавши дух, занурює руку в чашу, яку простягає їй пан Вінзер. Вона хапає шматочок паперу, розгортає його… О, її вихід аж наприкінці. Залишається сподіватися, що стрес не поглине її до того моменту!
Мія стартує першою під сучасну музику. Її техніка бездоганна, чітка та проста водночас. Вона випромінює справжні емоції під час танцю. Елоїза не може нею намилуватися.
А ось уже й Ізадора займає місце на сцені й чекає, коли пан Вінзер увімкне музику. Залою розливається мелодія сопілки. Музика ніжна, тиха, але досить ритмічна. Елоїзі здається, що Ізадора в цій вправі почувається не так упевнено, як у класичному танці. Але, можливо, вона не надто об’єктивна?
Настає черга Неллі. Ото вже невезуха! Дівчинці дістався музичний уривок у стилі електро. Як вона із цього викрутиться, маючи проблеми з дотриманням ритму? Воно ж просто гуде «бум бум бум», як інколи гуркоче серце, без жодної мелодії.
Одначе!
Неллі починає свою хореографію, розпластавшись на підлозі, ніби вона спить. Раптом вона підводиться, так само як і злітає вгору звук із маленьких мікрофонів комп’ютера. І тут жіночий голос, що з’являється ніби нізвідки, починає співати; оперний голос, ліричний голос, ніби з давніх часів. Як це було прекрасно! Неллі ніби стала маріонеткою, яку наче смикали за невидимі нитки. Вона ковзає, підстрибує, зупиняється. І більше нема проблем із темпом!
І щойно завершується музичний уривок, Неллі падає на паркет, ніби відкладена лялька. Публіка встає в захваті. Неймовірно!
Манон прямує до центру зали. Пан Вінзер умикає пісню в стилі поп, яка пасує дівчинці, як власна рукавичка. Елоїза та Неллі залюбки зауважують, що подружка дослухалася до їхніх порад. Вона повторює свою імпровізацію божевілля, яку показала минулого вівторка… і вкладає в неї усе своє серце, додає нові рухи, відпускає свої страхи! Тітонька Неллі, яка сидить неподалік, фільмує виступ на свій телефон. Батьки Манон побачать усе до дрібниць!
Інші дівчатка танцюють одна за одною. Їхні виступи чудесні! Елоїза буде останньою. Це не так уже й страшно, особливо після всіх цих геніальних імпровізацій, які вона передивилася.
Але їй випадає чудесний шанс, можна сказати – подарунок… Музика, що їй дістається, – це уривок із твору композитора Фредеріка Шопена. Класична мелодія, зіграна на фортепіано, музика, на яку найкрутіші хореографи творили свої балетні вистави…
– Це тобі, Елоїзо!
За мить до початку дівчинка ловить на собі погляд пані Делібес, яка сидить на стільці з Тютю на колінах. На її вустах така звична усмішка, вимоглива й доброзичлива водночас.
Що ж, настав її час. Уперед!
Уся зала аплодує. Елоїза не вірить своїм очам.
Коли вона танцювала, їй здалося, що серед публіки була… Маліка!
Елоїза тримається за опору, відхекується і шукає очима свою колишню вчительку. Он вона, вона там, сидить між татом і Жульєттою!
Обійми та привітання позаду. Настає мить оголошення результатів.
– Дякуємо всім за те, що ви прийшли на цей день відкритих дверей. Як ви знаєте, ми плануємо представити на різдвяному концерті сцени з балету «Лісова пісня», – оголошує пані Делібес.
Ну, ось. Це можна було передбачити. І навіть якщо Елоїза сподівалася саме на таке, щось трошки вкололо її серденько. Чи доведеться їй колись танцювати Мавку або Килину на сцені?
– А тепер я запрошую пана Вінзера оголосити номінації наших танцівниць-початківиць, – повела далі пані Делібес.
Усі приятельки Елоїзи зібралися навколо неї. Поруч із Неллі, Мією та Жульєттою дівчинка з тривогою очікує на вердикт. Хоч би її не назвали. Чи назвали? Ой, вона вже й сама не знає.
– Неллі, ти дуже добре виступила, – промовляє пан Вінзер. Я впевнений, що ти зможеш вигадати прекрасну комбінацію рухів і навчити її своїх подружок. У твоїй групі будуть Ізадора, Лола, Міріам, Камілла й Роксана. Ти будеш у команді з Міло.
Неллі настільки здивована, що їй відібрало мову. Це так несподівано! Її тітонька підходить і обіймає її, вітаючи.
– Наша друга обрана – це Елоїза. Ти бачила, що здатна сотворити, коли довіряєш сама собі? Ти будеш неймовірною хореографкою, я в цьому впевнений. І маєш навчити цього Манон, Мію, Анжелу, Саміру й Констанцію. Ти навчиш їх своєї варіації разом із Трістаном.
★
Після його слів Елоїза вже не розуміла, що відбувається навколо. Спершу вона думала, що буде пишатися, якщо її оберуть. Але вона боялася. Зрештою Жульєтта рвучко обійняла її за шию, Маліка стисла в обіймах, а тато підняв її високо, як майбутню зіркову балерину (чи все було навпаки?)
Навіть Манон підійшла сказати, що вона рада бути в групі Елоїзи. Вони одночасно всміхнулися, щасливі через відчуття, що можуть тепер розраховувати одна на одну.
Хай там що, але цей перший тиждень у новій школі був більш ніж інтенсивним. Коли ти маєш два паралельних життя – це вам не відпочинок. Але щоб жити зі своєю пристрастю – танцями, це саме те, що треба!
