– Я знаю, що це! – мовила Ісла, підстрибуючи від захоплення так, що її котячі вушка ледве не впали. Однак дівчинка встигла їх упіймати.
– Ти можеш це прочитати? – спитав Сай.
Марлі була так само здивована, як і хлопець. Вона не бачила в цих символах жодного сенсу.
– Ну, не можу поки що, – сказала Ісла, заклавши вушка на місце. – Але я знаю цей код. Можна мені нотатник?
Марлі дала їй записник, і вони всі втрьох усілися на узбіччі. Ісла намалювала сітку.
– Хрестики-нулики? – розгублено спитав Сай.
– Ні. Але щось схоже, – задумливо відповіла Ісла. – Це масонський шифр. Зараз покажу, як він працює.
Замість хрестиків і нуликів Ісла вписала літери «А», «В» і «С» у трьох верхніх квадратах сітки. Потім «D», «Е» і «F» у квадратах посередині. І «G», «Н», «І» у трьох нижніх квадратах.
– Містер Самерлінг навчив мене минулого року. Ми інколи писали так одне одному листи.
Поруч вона намалювала ще одну сітку і написала у квадратах «J», «К», «L», «М», «N», «О», «Р», «Q» і «R», цього разу біля кожної літери поставивши ще й крапку.
– Для чого ці крапки? – спитав Сай.
– Покажу, коли закінчу, – сказала Ісла.
Потім вона намалювала два великі хрестики під сітками хрестики-нулики. Починаючи з вершини, Ісла написала «S», «Т», «U» та «V» за годинниковою стрілкою у першому хрестику та «W», «X», «Y» та «Z» у другому. Нарешті вона додала крапки біля кожної літери другого хрестика.
Марлі з Саєм знизали плечима. Вони гадки не мали, як ці малюнки пов’язані з кодом містера Самерлінга.
– Нумо поглянемо тепер на перший символ шифру, – сказала Ісла.
– Це літера «V», – сказала Марлі, досі нічого не розуміючи.
Ісла показала олівцем на літеру «S», яку вона намалювала всередині першого хрестика без крапок.
– Бачиш? – вона обвела лінії довкола «S», які утворювали «V», як і символ у листі. Дівчинка написала «S» унизу. Наступний символ був схожий на маленьку «N». Марлі вказала на нижній квадрат посередині в першій сітці хрестики-нулики.
– Наступна літера «Н»?
– Угу, – відповіла Ісла, пишучи внизу букву «Н».
– О-о, я зрозумів, – здогадався Сай. – Символи на папері – це лінії сіток чи закресленої «X», тож ми маємо лише підставити літери.
– Так. Також потрібно звертати увагу на те, чи в символі є крапка. У такий спосіб ми зможемо зрозуміти, з якої саме сітки літера, – пояснила Ісла.
Сай перейшов до наступного слова загадки.
– Ця «L» із крапкою насправді «L», правильно? Бо це ось тут, – показав він на літеру на другій сітці.
– Правильно, – сказала Ісла, написавши літеру під символом.
– А наступна – «О», – сказала Марлі, зіставивши «С» з крапкою з літерою «О» на другій сітці Ісли.
– Не можу повірити, що ви з містером Самерлінгом так листувалися, – дивувався Сай.
Не могла повірити і Марлі. Скільки праці!
– Це було весело, – усміхнулась Ісла.
– Дозволь я розгадаю частину шифру, – сказав Сай.
– Ми разом повинні це зробити, – заперечила Марлі, спостерігаючи за тим, як Сай записує:
SHELOVESME
– Гаразд, можете розв’язати решту, – сказав Сай, передаючи олівець із нотатником Марлі.
Розгадувати лишилося небагато, бо три слова з чотирьох у наступному рядку були такими самими, як і в першому.
SHELOVESME…
І Марлі була майже впевнена, що знає слово, яке залишилось уписати. Але однаково перевірила кожну літеру, щоб переконатися, що має рацію.
NOT
– Вона мене любить, вона мене не любить, – зачитала Марлі.
– Чудово, – сказав Сай. – Ще одна головоломка.
