– САЮ! – крикнули Ісла з Марлі.
– Я тут, унизу, – відгукнувся Сай з першого поверху. – Гадаю, я знайшов ще одну підказку.
Перезирнувшись, дівчатка кинулися сходами вниз.
– Де? – гукнула Ісла. – Ти де?
– Тут.
Марлі з Іслою прослідували за голосом у вітальню і побачили замисленого Сая, що схилився над грою «Ерудит».
– Не думаю, що це справжня гра, – пояснив він, уважно роздивляючись ігрове поле. – Бачите? Жодне слово не йде з початкового квадрата, – торкнувся він рожевого прямокутника всередині.
– Крім того, ніде на столі немає мішечка з літерами, – зазначила Ісла.
– Можливо, слова – це ще одне послання для нас? – припустила Марлі. Відкривши нотатник на чистому аркуші, дівчинка записала туди всі слова на полі: перший, словник, буква, в, три, ерудит, два і слова. Присівши на диван, вона спробувала об’єднати слова в речення.
– Перші три двобуквені слова у словнику? – припустила Марлі, коли Сай з Іслою сіли поруч. – Але ж ні. Ми не використали слово «ерудит».
Ісла почала розмірковувати вголос, накручуючи пасмо волосся на палець:
– Ну, існує таке поняття, як тлумачний словник ерудита, – сказала вона. – Простіше кажучи, словник ерудита. Тому можемо припустити, що фраза звучить так: «Перші три двобуквені слова в словнику ерудита». Є тут тлумачний словник ерудита?
Сай кинувся до однієї з полиць і, нахиливши голову, почав оглядати книжки.
Ісла дивилася на іншу полицю.
– Ось він! – вигукнула вона, витягуючи книжку у твердій обкладинці. – Я не здивована. Містер Самерлінг завжди любив дивні слова, а тут дуже багато чудернацьких слів, наприклад ті, в яких є літера «ш», але немає «а».
– Що? – сказала Марлі. Вона не могла згадати слово, в якому є літера «ш», але немає «а».
– Нам зараз не потрібні дивні слова, – зауважив Сай, забираючи книжку в Ісли. – Нам потрібні перші три двобуквених слова.
Відкривши словник, хлопчик почав продивлятися слова всередині.
Марлі досі дивилась у свій нотатник.
– Знаєте що? – мовила вона, покусуючи кінчик олівця. – У повідомленні також могло бути: «Перші два трибуквені слова в словнику ерудита».
– Стривайте, що це? – зацікавилась Ісла.
– Де? – спитала Марлі, яка не чула нічого дивного.
Але Ісла точно говорила про щось, що побачила в словнику. А не про те, що почула в будинку. Узявши словник, дівчинка почала гортати сторінки, доки не знайшла те, що шукала.
– Дивіться, – простягнула вона книжку до Марлі з Саєм так, щоб ті змогли побачити невеликий прямокутник, вирізаний у сторінках книжки. Усередині лежав срібний ключ.
– Вау! – здивувалася Марлі. – Чудове місце, аби щось сховати!
– Це, певно, і є надважливий ключ, – сказав Сай, вихопивши ключ і мимохіть вибивши з рук Ісли книжку. – Закладаюся, він відчиняє двері в кінці коридору на другому поверсі! – вигукнув хлопчик, прямуючи до сходів.
– Зачекай, Саю, – зупинила його Ісла, підіймаючи книжку. – Ми взяли словник ерудита, щоб знайти перші три двобуквені слова, пам’ятаєш?
– Або перші два трибуквені слова, – додала Марлі. – Ось про що говорилось у посланні. Ми повинні знайти ці слова і записати їх.
Застогнавши, Сай повернув назад.
– Гадаю, ця головоломка була потрібна для того, щоб знайти ключ!
– Підказок могло бути й дві, – зауважила Ісла. – Знайти ключ і слова.
– Можливо, ці слова знадобляться нам у другій підказці, якої ми ще не відшукали, – погодилася з нею Марлі. – Думаю, варто знайти їх зараз, поки ми не пішли відчиняти кімнату. Це не займе багато часу.
Сай нетерпляче форкнув, коли Ісла перегорнула словник до початку.
– Отже, Марлі, – сказала вона. – Перші три двобуквені слова… – дівчинка насупилась. – Не знаю, як це вимовляється, тому просто запиши літерами: аа, аб і ад.
Марлі записала все до нотатника.
– Ти не жартувала, кажучи ці дивні слова? – пробурмотіла вона. – Що взагалі таке аа?
– Це такий вид лави, – сказала Ісла, прочитавши тлумачення. – Готова почути перші два трибуквених слова?
– Звісно.
– Амо й аче, – диктувала Ісла.
– Ще дивніші слова, – зауважив Сай, поки Марлі записувала підказку, а Ісла ставила книжку на місце.
Марлі не могла з ним не погодитись. Але раділа, що вони записали їх у нотатник, бо вважала, що містер Самерлінг ніколи б не дав їм підказку без причини.
– А тепер ми можемо взяти надважливий ключ і спробувати відчинити замкнені двері нагорі? – спитав Сай.
– Так, – відповіла Марлі, кинувши нотатник у сумку.
Друзі помчали до сходів, але не встигли піднятися на другий поверх, як раптом у двері задзвонили.