Уранці Марлі не терпілося чимшвидше показати Іслі із Саєм папірець, який вона знайшла вночі. Але коли дівчинка прокинулася, друзі були вже внизу. Вона швидко вдягнулась і поспішила до них на перший поверх.
Стелла смажила на плиті яєчню з беконом. Ісла накривала на стіл. А Сай стежив за тостером. Щойно Марлі увійшла до кімнати, хлопчик звів погляд і помахав їй аркушем. Папір мав три рівні краї та один нерівний. На ньому були лише крапки.
– Дивися, що я знайшов! – сказав він.
– Це наша наступна загадка, – пояснила Ісла.
– Так, я теж її знайшла, – відповіла Марлі. – Вночі. Та я не чіпала її, щоб ви побачили, де саме її лишили.
Ісла здивовано кліпнула.
– Ти робила вночі тости? – спитала вона.
– Що? Ні, – розгублено відповіла Марлі. – Чому б це?
– Бо підказка була в тостері, – відповів Сай так, наче це було очевидно. – Цей шифр схожий на доміно, вам так не здається? – хлопчик підняв папірець, щоб усі могли його роздивитися.
– А мені схоже на лего, – мовила Ісла.
– Стривайте, я знайшла таку саму загадку у ванній. Не в тостері! – похопилась Марлі, побігла нагору й відчинила шафу за дверима. Папірець був і досі там! Дівчинка обережно відклеїла його і понесла вниз.
– Схоже, тут дві загадки, – сказала вона, піднісши папірець до Сая. На перший погляд, папірці були однакові, але візерунок крапок відрізнявся.
– О! А може, вони разом складають одну загадку? – припустив Сай. Він спробував прикласти свій папірець до папірця Марлі, але зазубрені краї не збігалися.
– На обох папірцях однаковий шифр, – розглядаючи їх, мовила Ісла.
– Час снідати, – сказала Стелла й поставила на стіл миску з яйцями та тарілку з беконом. – Може, покладеш папірці на стійку, щоб випадково не перекинути на них їжу?
– О-ой! – застогнав Сай, але зробив-таки, як просила Стелла. Відтак вони повсідалися за стіл.
– Ти допоможеш нам із пошуком скарбів, Стелло? – спитала Ісла, передаючи Марлі миску з яйцями.
– Ні, – похитала головою адвокатка. – Гаррі сказав, що я надто багато працюю, тож поки ви розгадуєте загадки та шукаєте скарб, я маю «розслабитися». – Вона жестом зімітувала лапки на слові «розслабитися».
– Нам він влаштував квест із пошуку скарбів, а тобі – відпустку! – підсумував Сай, потягнувшись по тост.
– Окрім того, що тобі доводиться піклуватися про нас, – сказала Марлі.
– Не думаю, що це буде важко, – усміхнулася Стелла. – Гадаю, у мене буде достатньо часу, щоб почитати на цьому прекрасному ґанку.
– А що, як ми не знайдемо скарб до понеділка? – занепокоєно спитала Ісла.
– Тоді повернемося додому без нього, – сказала Стелла.
Марлі стурбовано перезирнулася з Іслою та Саєм.
– А ти знаєш, який скарб буде цього разу? – запитала Марлі.
– Ні, не знаю, – відповіла Стелла.
– Тоді поквапмося! – вигукнув Сай, згрібаючи сніданок. – Нам потрібно починати розгадувати загадки.
***
– Отже, кожна літера – це група із шести крапок, – зробила висновок Ісла, поки вони з Марлі та Саєм вивчали аркуші, сидячи на дивані.
Марлі розгорнула на чистій сторінці нотатник, яким вони користувалися для розгадування всіх попередніх головоломок. Та доки вони не розібралися, що робити із цією загадкою, записувати було нічого.
– Що це за головоломка, де самі крапки? – дивувався Сай.
– Може, потрібно з’єднати крапки лініями та скласти літери? – запропонувала Ісла.
Марлі спробувала з’єднати кілька груп крапок за допомогою гумки на кінці олівця. Вона знайшла літеру «і» та перевернуту «с», але нічого, що могло б скластись у слова.
– Стривайте-но, – промовила Марлі, сідаючи рівніше. – Торік я готувала доповідь про Гелен Келлер. Та була сліпоглухою і читала за допомогою шрифту Брайля. Я майже впевнена, що кожна літера в цьому шрифті позначається саме шістьома крапками.
– Гаразд, а ти вмієш читати цей шрифт пальцями? – спитала Ісла, провівши пальцем по одному з аркушів. – Я зовсім не відчуваю цих крапок.
– Це однаково може бути шрифт Брайля, – наполягала Марлі.
– Хтось із вас знає цей шрифт? – спитав Сай. – Бо я – точно ні.
– Я – ні, – відповіла Марлі. Ісла заперечно похитала головою. – Але ми можемо пошукати. – Марлі розвернулася на сто вісімдесят градусів на дивані. – Стелло?
– Що? – озирнулася та, пораючись на кухні.
– Знаю, коли ми тільки-но потрапили на цей острів, мережа тут не ловила, але, може, тепер зв’язок уже з’явився? – спитала Марлі. – Нам потрібен інтернет, щоб знайти алфавіт Брайля.
– Мені шкода, – почала Стелла, – але я перевіряла вчора ввечері: ні мобільного зв’язку, ні вайфаю. Отже, інтернету не буде.
Діти в один голос застогнали.
– Як же ми розгадаємо цю загадку без інтернету? – Сай упав на диванну подушку.
– Я була добре знайома з Гаррі, – сказала Стелла. – Було б дуже дивно, якби вам знадобився інтернет, щоб розгадати будь-яку з його загадок. Усе, що вам потрібно, найімовірніше, тут, просто в цій хатинці.