– Не може бути ще одного полювання за скарбами, – сказала Стелла. – Ми їдемо додому.
– Тільки якщо нам не доведеться шукати скарби в дорозі, – зауважила Марлі. Вони мали дві години плисти на човні до Сіетла, а тоді три години летіти додому. Цього часу було цілком достатньо, щоб розв’язати кілька загадок.
– Насправді, – мовив капітан Джо, потираючи потилицю, – ваш рейс скасували, тож… додому ви поки що не летите.
– Що?! – вигукнула Стелла.
Марлі з Іслою та Саєм роззявили роти від здивування. «Ми не їдемо додому?»
– Звідки у вас така інформація? – спитала Стелла. – Для нас заброньовано новий рейс?
– Вам доведеться зателефонувати в авіакомпанію, – відповів капітан Джо. Він знову надів кашкет. – І, на жаль, звідси вам цього пробити не вдасться: на острові немає мобільного зв’язку.
– Але ж ви щойно подарували мені супутниковий телефон, – зауважила Марлі, підпивши пристрій. – І сказали, що він працюватиме там, де звичайний мобільний не зможе.
– Саме так. Тільки якщо ти знаєш, на який номер телефонувати. А доступу до інтернету в нього немає, – пояснив капітан Джо.
Повернувшись до Стелли, Марлі спитала, чи знає та номер авіакомпанії.
– Він у моїй електронній пошті, – відповіла Стелла.
– Я можу відвезти вас на острів Джордж, – запропонував капітан Джо. – Там буде й інтернет, і мобільний зв’язок. Але припускаю, що навіть якщо ви додзвонитеся до авіакомпанії, то вилетіти зможете не раніше завтрашнього дня.
– Завтра? – здивувалася Стелла. Вона була аж ніяк не задоволена.
Але Марлі з друзями були просто в захваті: ще один день на острові Літо! Можливо, навіть ще одне полюванню за скарбом – чудові новини!
– Може, візьмемо речі та повернемося до хатинки? – запропонував Сай.
– Ні, не зараз, – заперечила Стелла. – Спершу треба розібратися з нашим рейсом, а ще зателефонувати батькам і повідомити про зміну планів.
– Не хвилюйся, Стелло, – сказала Ісла. – Наші батьки зрозуміють.
– Так, це ж не твоя провина, що наш рейс скасували, – додав Сай.
Стелла здригнулась.
– Будь ласка, відвезіть нас на острів Джордж, – звернулася вона до капітана Джо. – Щойно ми дізнаємось про новий рейс, зможемо вирішити, що робити далі.
Капітан Джо кивнув.
– Ми дістанемось туди десь за сорок п’ять хвилин. – Він відчинив ще одну шафу й витягнув звідти рятувальні жилети. – Одягайте, і ми вирушаємо.
Він роздав усім жилети, а сам пішов відшвартовуватися.
– До речі, – сказав він, коли човен відпливав від пристані, – якщо хочете побачитися сьогодні з Гаррі, то знайте, що у вас є для цього все необхідне.
– Ви знаєте, де Гаррі? – спитала Стелла.
– Ні, – відповів капітан, намагаючись не зустрічатись із жінкою поглядом. – Він часто переїжджає. Але, як я вже казав, у вас є все необхідне, щоб його знайти. А тепер, оскільки ваш рейс скасували, то ви ще й маєте на це вдосталь часу.
Капітан, відсалютувавши всім, зайшов у рубку та завів човен.
Стелла, тяжко зітхнувши, сіла на своє сидіння. Але піднесене хвилювання Марлі, Ісли та Сая тільки зростало, поки вони прокручували в голові все, що повідомив капітан Джо.
– Отже, цього разу ми вирушаємо не тільки на пошуки скарбу, – сказав Сай, – але, схоже, і на пошуки самого містера Самерлінга!
***
– Капітан Джо зауважив, що в нас є все необхідне для пошуків містера Самерлінга, – говорила Ісла, поки вони з ревом неслися відкритим океаном, а вітер розвівав їхнє волосся, лоскочучи обличчя. – То що ми маємо?
– Глобус, – сказав Сай, постукуючи по ньому долонею. – Плюшевий ведмедик, телефон і ромашка.
– А ще в нас є підзорна труба, – сказала Марлі. – Напевно.
Вони віддали її капітану Джо. Вона ж і досі в його кишені?
– Ну, не знаю, – сказала Ісла. – Гадаю, наша перша зачіпка в тому, що капітан Джо дав нам, а не в тому, що ми дали йому.
Дівчинка пригорнула ведмедика до грудей.
«Ісла, мабуть, має рацію», – подумала Марлі. Вона покрутила в руці телефон.
– Можливо, ми маємо з ним зв’язатись за допомогою цього? Зателефонувати? – припустила вона.
– Але в нас немає номера, – заперечила Ісла.
– Гадаю, нам треба скласти букву «Т», – сказав Сай, схопившись на ноги. Він перестрибнув на лаву навпроти Марлі з Іслою і вказав на місце ліворуч від себе. – Хтось із нас має сісти туди, щоб бути навпроти Стелли. І тоді ми отримаємо нашу «Т». А там, де лінії перетнуться, ми знайдемо… щось. Можливо, помер телефона містера Самерлінга!
– Сумніваюсь, – сказала Марлі, але ж сіла навпроти Стелли. – Зараз лінії перетинаються ось там, – вказала вона на місце посередині їхньої квадратної зони з лавами. – Якщо ми сядемо в передній частині човна, то наша «Т» буде он там. Ми можемо скласти «Т» де завгодно.
– Марлі має рацію, – сказала Ісла. – Не думаю, що цього разу нам потрібно складати «Т».
– Але ми завжди складаємо «Т»! – заперечив Сай. Він підійшов до шафи, з якої капітан Джо дістав чотири предмети. – Якщо тільки «Т» не всередині…
Хлопчик відчинив дверцята й витягнув звідти ще кілька рятувальних жилетів, рибальську сітку та мотузку. Марлі з Іслою підійшли до нього, коли він намагався підняти нижню полицю.
Стелла розвернулася до них.
– Гадаю, не варто брати речі з цієї шафи, – попередила вона. – Бо це не наш човен.
Полиця однаково не зрушила з місця.
– Не думаю, що тут є щось потрібне нам, – мовила Ісла. Вона допомогла Саю запхати все назад у шафу.
Марлі сіла поруч зі Стеллою і почала роздивлятись пластикову ромашку в руці адвокатки.
– Цікаво, чому тобі дали штучну ромашку замість справжньої? – спитала вона.
– У мене алергія на ромашки, – відповіла Стелла, неуважно крутячи квітку то в один бік, то в інший. – На більшість квітів взагалі-то. Гаррі це знав.
– У тебе алергія на квіти, а в мене – на бджіл, – сказала Ісла, опускаючись на сидіння поруч із Марлі.
На острові Літо Іслу вкусила бджола – і це була одна з найстрашніших речей, які Марлі колись бачила. А встромлювати шприц з епіпеном у ногу подруги, було однією з найстрашніших речей, що Марлі колись робила. Але вона впоралась. І тепер з Іслою все гаразд.
Сай плюхнувся на сидіння навпроти Марлі з Іслою та Стеллою, і наступні кілька хвилин вони провели в дружній тиші. А тоді Сай зацікавлено нахилився до Стелли.
– Що це? – поцікавився він.
– Де? – спитала Стелла.
Та Марлі зрозуміла, що мав на думці хлопчик.
– Схоже, стебло твоєї ромашки обмотане папером чи чимось таким, – пояснила вона Стеллі. Навіщо обмотувати стебло ромашки папером?