Сидів тиждень
Цілий тиждень просидів Дімон на людині, коли був маленький. Але так і не підріс. Натомість ледь не вмер від голоду.
Діло було так.
Гуляв собі Дімон у полі, радів сонечкові і взагалі чудовій погоді. Бачить, людина лежить. Яка удача! На людину, що лежить, і комаха біжить! Це означає, що залізти на нерухомого, який відпочиває, набагато простіше, ніж на якого-небудь грибника, що рухається.
Тож Дімон наточив свої ікла та встромив їх у людину якраз під коліном. А напитися не може. Кров не йде. Та й ікла витягнути не може – застрягли!
Цілий тиждень Дімон із пастки виплутувався, ікла витягав.
Ох і сміявся тоді над ним клоп Семен!
Виявилось, що хтось виніс у поле воскову фігуру з музею, який збанкрутував. Вона була так схожа на справжню людину! Ось Дімон і переплутав.
Тоді він збагнув таку істину: не всяка та людина добра й смачна, що має людський вигляд.
Отруєний добром
Одного разу Дімон напився крові дуже доброї людини, і раптом почав дивитись на світ абсолютно іншими очима.
Небо тепер здавалось блакитнішим. Трава зеленішою. А злий клоп Семен таким нещасним, що Дімон підійшов до нього та дружньо обійняв.
– Ти чого? – здивувався Семен.
– Ти такий нещасний через те, що злий, я просто не можу, – ледь не плачучи від співчуття, сказав Дімон.
Семен не зрозумів Дімона, тому вкусив його за бік. Але Дімон навіть не сіпнувся. Навпаки – підставив Семенові другий бік.
– Ти що, захворів?
Дімон мовчки всміхнувся.
– А-а-а, – протягнув Семен. – Я зрозумів: ти вкусив добру людину. Тобі терміново треба бігти в медпункт! Скажи, щоб зробили щеплення від доброти!
Дімон не на жарт злякався:
– Невже я отруївся?
– Ще й як!
Дімон чимдуж побіг до медпункту.
Там, звісно, лікарі за голову схопилися:
– Де ти тільки знайшов таку добру людину? Вони в наших широтах рідкісний звір! Навіть до Червоної книги занесені!
Цілий місяць Дімонові уколи в пузо давали. А потім ще й щеплення від доброти зробили.
Після щеплення досхочу можна було пити кров добрих людей, але Дімон став перебірливішим. Спочатку пересвідчувався, чи не вийшов у людини строк придатності та який спосіб життя вона вела.
Хоча коли Дімон зголодніє, то тут уже, звісно, не до церемоній. Учепиться, бувало, у першого-ліпшого і п’є, п’є, п’є…