Хулігани сиділи в альтанці дитячого садка і планували погане.
– Коли діточки заснуть, ми заліземо до їхньої ігрової кімнати й поцупимо найкращі іграшки, – сказав один хуліган.
– А потім продамо їх батькам діточок, – запропонував ще жахливішу ідею другий хуліган.
І хоча Дімон не любив кусати хуліганів, побоюючись підчепити вірус хуліганства, йому було так шкода діточок, що він твердо вирішив зірвати пограбування.
Але як?
Поки він дістанеться кімнат дитячого садочка, хулігани вже десять разів встигнуть украсти всі іграшки.
Дімон вибрав єдине правильне в цій ситуації рішення – зачепився за холошу головного хулігана й поліз угору.
Тим часом хулігани підкралися до будівлі садка та стали заглядати у вікна.
– Сплять, – сказав перший.
– Ліземо, – сказав другий.
І вони полізли у вікно ігрової кімнати.
«Лізу», – подумав Дімон і видерся головному хуліганові на шию. І щойно той хотів узяти першу іграшку, як Дімон в’ївся в його ніжну шкіру.
– Ой, – зойкнув хуліган. – Що це? Хтось укусив мене за шию! Подивись!
– Кліщ! – заволав другий хуліган. – У тебе на шиї кліщ!
– А-а-а! Зніми його!
– А-а-а! Сам знімай, я боюся!
– А-а-а!
Хулігани стояли посеред ігрової та верещали.
На галас зі спальні вийшла вихователька.
– Ви що тут робите? Ану, геть звідси!
Хулігани дременули назад через вікно. Утікаючи, перший почав струшувати з себе кліща, і лише у дворі дитячого садочка йому це вдалося.
Дімон упав у траву, а хулігани втекли, так і не вчинивши крадіжки іграшок.
Ось так, подумав тоді Дімон, добро перемагає зло.
Дімон подавився
Кожного разу, варто було кому-небудь побачити Дімона на своєму тілі, цей хтось обов’язково гримав:
– Щоб ти подавився!
І вже потім викручував Дімона, щоб з огидою струсити чимдалі.
Але цього разу вийшло інакше. Спрацювало прокляття!
Тільки-но встромив свої ікла Дімон у білу шкіру хлопчика Остапа, як одразу й подавився. Та ще так сильно, що ні вдихнути, ні видихнути!
Почав уже Дімон прощатися з життям, як тут чує:
– Та щоб ти подавився!
І – лясь! – хлопчик Остап збиває кліща щигликом дале-е-еко в кущі. А від щиглика цього дихання в Дімона відновилося, задихалось йому повними грудьми й на душі стало легко та весело.
Зрозумів саме тоді Дімон, що іноді й по голові отримати вчасно буває корисно.