Одного разу Демона заявила, що відтепер переходить тільки на фруктові й овочеві соки.
– Навіщо? – здивувався Дімон. – Ти й так струнка!
– Не в цьому річ. Просто я тут засмагала на одному медичному журналі та прочитала статтю. Там було написано, що ми переносники хвороб.
– Яких це?
– Ну, якихось, не знаю, там сторінка була порвана.
– І правильно, що порвали, – заявив Дімон.
– Це чому?
– Бо багато знатимеш – скоро постарієш. Так мені говорив дідусь. А він був дуже старий і дуже зморшкуватий!
Зморшки налякали Демону сильніше за статтю в медичному журналі з порваною сторінкою.
– Так що викинь ці людські бздури з голови і залишайся такою ж красивою й молодою, як зараз.
Так Демона і зробила. Викинула дурниці з голови, а заразом і пляшку бурякового соку, яким уже думала замінити людську кров. Потім поглянула на своє відображення в калюжі – неначе помолодшала на три дні!
Мав рацію дідусь Дімона, усі зморшки – від газет і журналів!
Третій зайвий
Зібралися Дімон і Демона погуляти, а може, й пообідати – як вийде. Ідуть стежиною лісовою, а за ними клоп Семен дрібоче.
– А ви куди зібралися? – запитує на ходу.
– Та так, – відповідає Дімон. – Гуляємо.
– Тоді я з вами гуляти буду. Мені самому нудно.
І йде з ними трохи збоку.
Дімон хоче щось сказати Демоні романтичне, та як тут скажеш, коли сторонній поряд. Хай і не зовсім сторонній. Друг усе-таки. Але важко при ньому з Демоною про романтику говорити.
Ідуть утрьох. Мовчать.
Тут Дімон не витримав і каже:
– Слухай, Семене, а чи не погуляти тобі з кимсь іншим? Ми тут якраз пообідати збираємося.
– Пообідати? – пожвавився Семен. – Так і я зголоднів. Давайте разом!
Жодної тобі делікатності.
Добре, що повз ішов рибалка. У шортах, майці й кедах. Дімон із Демоною миттю на нього пересіли, проповзли до коліна та з внутрішнього боку тихенько собі влаштувалися.
Семен теж за ними вчепився. До коліна рибалки доповз і я-а-ак уп’ється в білу шкіру. Рибалка аж закричав. І – лясь! – по коліну. Семен ледве встиг ухилитися та швидше зістрибнути.
Він ото сплигнув, але ж рибалка не заспокоївся. Став себе з усіх боків оглядати. Бачить – із внутрішнього боку ще дві істотки прилаштувалися. Здригнувся від жаху й гидливості, навіть, здається, вигукнув щось лайливе. І долонею обох на землю збив.
І доки Дімон на землю падав, то все гнівався на Семена: «Таке побачення зіпсував! Недаремно в народі кажуть, що третій – зайвий!»