Якось гуляли Дімон і Демона, тримаючись за ручки, по району. Погода була спекотна. Раптом бачать – калюжа велика та прозора.
– Давай скупаємось? – запропонував Дімон.
– Давай! – погодилась Демона.
Підходять вони до води.
– Почекай! – кричить Демона. – У мене ж купальника немає!
– І в мене немає, – дивується Дімон.
Стали на березі й сумно на воду дивляться. Поки Дімон не згадав, що тварини в принципі одяг не носять. Тоді вони з розгону у воду відразу кинулися.
Ох і накупались!
Виходять, а Демона й каже:
– А рушників у нас теж немає!
Дімон легковажно відмахується:
– У нас їх, як і одягу, ніколи й не було! Це ти від людей нахапалася.
– Точно, – погодилась Демона. – Це я зранку від пляжника одного підчепила.
Взялися за руки знову і далі пішли. Чисті й закохані.
Міцна дружба
Клоп Семен утратив спокій і сон. Усюди йому Демона ввижалася. Це ж треба!
Тільки про неї й думає весь час!
– Невже це любов? – запитував Семен сам себе. – Але ж Демона не клоп. Вона ж зовсім іншого виду!
А потім дивиться вночі на зірки та бурчить собі під ніс:
– Причому тут види? Демона красива. От і все, що треба про неї знати. А те, що вона кліщ… Так і Дімон, друг мій, також кліщ.
І тут Семена немов блискавкою вдарило. Дімон – друг! І другові подобається Демона! І Дімонові вона стала подобатись набагато раніше, ніж сподобалась Семенові! До того ж вони обоє кліщі!
Незручно стало Семенові, що він про дівчину друга думав. Неймовірним зусиллям волі він викинув Демону з голови.
А наступного дня дав Дімонові по зубах. Чисто по дружбі. Міцно дав.
Так дружба між Семеном і Дімоном зміцніла!