Дімон абсолютно випадково заліз на ногу диригента симфонічного оркестру і прямо під коліном усівся перекусити. Не знав же він, що лісом ось так просто диригенти можуть ходити!
Тож наївся Дімон і відвалився відпочити. Лежить на лопуху, а в голові музика грає дивовижна. Скрипки, арфи, бубни… І від музики цієї хочеться справи хороші робити, ввічливим бути, книжки читати.
Але й це не все!
Дивиться Дімон навкруги, а трава ніби зеленішою стала! Небо – блакитнішим! І взагалі, краса! Як це він раніше не помічав?
Устав Дімон і насамперед букет квітів нарвав для Демони. Приносить їй і каже:
– Дорога Демоно, дозволь у цей барвистий і сонячний день від щирого серця та всієї душі подарувати тобі цей скромний букет прекрасних польових квітів і висловити цим усі почуття до тебе, що переповнюють мене!
Демона від несподіванки аж ахнула:
– Ах!
Узяла букет і навіть дозволила поцілувати свою лапку. Але про всяк випадок поцікавилася:
– Ти не захворів, Дімоне?
– Не запитуй, о дивовижна, дивовижна Демоно! Мені хочеться співати й літати!
Тут уже подруга Дімона не на жарт за нього злякалась. Де це бачено, щоб кліщі, як хрущі, літали?
Тривало, правда, усе це недовго – до першого репера, на якому Дімон пообідав.
– Йоу, мала! Відірвемося трохи! Готуй біти з басами!
А потім йому трапився звичайний грибник, і Дімон став тим Дімоном, який дуже подобався Демоні.
Так що все, що відбувається, – то на краще.
Дімон і генеральне прибирання
Вирішив Дімон генеральним прибиранням у лісі зайнятися. Плюнув на лапи й рішуче поліз на найвищий лопух – огледітися.
Заліз і бачить, що лісу ні кінця ні краю не видно.
Замислився Дімон. Не прибрати йому таку територію, не під силу. Крім того, думає, усе життя без прибирання жив і ще трохи проживу.
А тут якраз люди-волонтери прийшли сміття в лісі прибирати.
Ось, думає Дімон, якщо чогось сильно захотіти, то воно обов’язково станеться. Навіть без твоєї допомоги.
Так що генеральне прибирання в лісі справді було. А Дімон ще й на товстуна одного вдало заліз, крові його смачної волонтерської напився.