До свята Нового року Дімон байдужий.
А все чому?
Бо ще до першого снігу всі кліщі ховаються під шаром опалого листя й не вилазять звідти до весняного потепління. Так що про святкування Нового року Дімон навіть і не здогадувався. Тому й байдужий.
Бідний, бідний Дімон! Такого свята не знає…
Дімон і кріт
Сидів одного разу Дімон на подорожнику. Раптом бачить, поряд земля заворушилася і біля подорожника став рости земляний горб! А потім з верхівки цього горба визирнула голова крота.
Дімон із чистої цікавості швидко перебрався з рослини на голову крота й зарився в його шерстку. А кріт – раз – і знову під землю!
Ох і натерпівся страху Дімон! Під землею і дихати важко, і світла білого не видно. Ще й землі повний рот набився.
Коли Дімонові здалося, що кінець його веселого й цікавого життя близький, кріт знову на поверхню виліз.
З останніх сил Дімон відчепився та зістрибнув на землю.
– Ніколи! – говорив він потім Демоні, що відмивала його від бруду. – Ніколи не лізь на цих мерзенних кротів! Якщо не хочеш замість крові землі наїстися.
Демона слухняно кивала й міркувала: «У мене й у думках такої дурості не було. Нащо мені кроти, поки на світі не перевелися школярі та домашні собаки?»