Я швидко зрозумів, що самого лише оголошення буде недостатньо. Бо яким чином на аркуші паперу можна помістити портрет Тигра й перелічити всі його переваги? Як це зробити? Це неможливо.
Ось чому ми з Лількою вирішили зробити плакат[1]. Великий плакат. Ми дістали найбільшу мапу, яка лише була в нас удома. На одному боці намалювали Тигра. Звісно, чорним олівцем. А очі йому розфарбували зеленим.
– Щось не схоже на Тигра, – сказала Лілька. А потім намалювала коту усмішку.
– Гей, він усміхається зовсім не так! – я розсердився, бо Лілька зіпсувала наш малюнок.
– Саме так він і усміхається, – сказала вона й любісінько продовжила малювати далі.
Потім треба було написати текст. Я писав великими літерами. Вийшло трохи криво, але це нічого. Головне, щоб Тигр знайшовся.
Я дописав і прочитав уголос: «Загубився кіт Тигр! Він вийшов потайки, і ми не знаємо, куди подівся. Має чорне хутро й зелені очі. Він пухнастий, лагідний і дуже розумний. Нічого не боїться. Понад усе полюбляє їсти й вилежуватися на подушках. Будь ласка, допоможіть знайти нашого Тигра».
– Треба це якось підписати, – нагадала Лілька.
– Так, сусіди мають знати, що це ми його шукаємо, – погодився я й зробив підпис на плакаті: «Лілька та Ясик».
Коли я закінчив, Лілька запропонувала:
– Може, ми також зробимо плакат для Тигра?
– Для Тигра?
– А якщо він заблукав? – Лілька майже плакала, коли це говорила. – Він не повернеться додому, бо не знає адреси.
– Так.
Сестра мала рацію. Потрібно було залишити трохи інформації і для Тигра. Я вирішив, що ми намалюємо для нього мапу.
Ми дістали інший аркуш паперу. Я написав великими літерами вгорі: «Любий Тигрику! Ця мапа проведе тебе до нашого дому!»
Ми намалювали наш багатоквартирний будинок і сходи.
Я ретельно позначив поверхи. Потім намалював наші двері й написав великими літерами: «Ти живеш тут!».
– Готово! – вигукнув я.
Я справді був дуже задоволений. Гадав, що тепер Тигр обов’язково знайдеться. Ми приклеїли оголошення на вхідні двері будинку. Мама допомогла нам, бо воно вийшло дуже великим. І чудово, нехай усі бачать.
Коли ми поверталися до нашої квартири, Лілька почала малювати крейдою крихітні стрілки на сходах.
– Що ти робиш? – запитав я.
– Залишаю знаки для Тигра, – відповіла вона.
Я вирішив, що це не буде зайвим. Тигр побачить плакат, а потім стрілки – і точно повернеться. Іноді в Лільки виникають розумні ідеї. Лише іноді.
Ми сиділи вдома мов на голках[2].
Щохвилини підходили до дверей та дослухалися, чи не йде хтось. На жаль, минуло дві години, а Тигр так і не з’явився. Я не дуже добре розумів, як проводити розслідування далі. Наразі я записав кілька фактів і знайшов трохи шерсті. Я також обшукав підвал. А що тепер? Найліпше було б, якби Тигр уже повернувся.
Я збирався запропонувати опитування[3] всіх сусідів, коли сестра сказала:
– Здається, я знаю, куди подівся Тигр.
– Куди?!
– Він пішов шукати відьму. Це моя провина.
– Яку відьму? – я нічого не зрозумів.
– Ну, свою власну.
– Лілько, що ти знову вигадала?
– Нещодавно я намалювала відьму, а Тигр саме стрибнув на стіл. І потім… Я розповіла йому, що кожен чорний кіт має знати хоча б одну відьму.
– Але відьом не існує! – скрикнув я.
– Знаю. Я просто пожартувала, – пояснила Лілька. – Але зараз думаю, що Тигр міг мені повірити. І тому втік. Шукати… ну, знаєш… відьму.
– Тигр і відьма? Авжеж! – я справді обурився. – Тигр ніколи не повірив би таким казкам!
– А якщо повірив? І тепер блукатиме, поки не знайде якоїсь відьми? – Лілька була впертою. – Якщо не хочеш, можеш мені не допомагати. Я сама реалізую[4] свій план.
– Який ще план?
– Я сама стану відьмою.
Я розреготався. Лілька – відьма!
– Смійся, смійся, а я однаково стану відьмою. Не справжньою, звісно. Якщо Тигр утік через мою провину, він обов’язково повернеться.
[1] Плакат – великий аркуш паперу, що містить малюнок/малюнки та дуже важливу інформацію.
[2] Сидіти мов на голках – нетерпляче чогось очікувати.
[3] Опитування – звернення до людей із запитаннями, щоб з’ясувати що-небудь, зібрати певні відомості.
[4] Реалізувати – здійснювати, робити реальним.