Якщо ти лишень починаєш читати цю книжку, то май на увазі, що це жахлива історія, від якої аж мороз іде поза шкірою! І хоча в це складно повірити, але все, про що я писала, відбулося насправді.
А почалося це так…
Кілька вихідних травневих днів Ганя, яку друзі й подруги називали Ганюсею, провела у своєї прабабці Маріанни. Ганюся любила свою прабабцю та називала її бабунею.
Бабуня мала теплі карі очі та сиве легеньке, наче хмаринка, волосся, зазвичай зібране в жмутик. Вона жила в старому будинку біля річки.
Ганюся любила бабусин будинок. Він був дуже старий, зведений давно, ще до війни[1]. Його прикрашали майстерно вирізьблені двері з латунним молотком[2] у вигляді левової пащі. Загалом ці двері були незвичними! Бо коли ти їх відчиняв, то не одразу потрапляв до бабусиного помешкання. За ними ховався темний передсінок[3] і ще одні двері. За цими другими дверима відкривалося залите сонцем подвір’я. З правого боку, саме біля стіни, розташовувалася дерев’яна кладка[4]. Вона вела до третіх дверей. А вже за ними жила бабуня! Ганюся завжди уявляла, що бабуня мешкає в замку, а цей місточок – справжній розвідний міст.
Загалом будинок бабуні був сповнений таємниць і загадок…
[1] Мається на увазі Друга світова війна. (Прим. пер.)
[2] Дверний молоток – рухома ручка різьбленої форми, яку використовують для того, щоб стукати в двері.
[3] Передсінок – невелике приміщення, яке відділяє внутрішню частину будинку від зовнішньої.
[4] Кладка – місток.