– О ні! То знову пан Барило! – запищали перелякані діти, миттю ховаючись під ковдру.
– Що робитимемо? – спитала Доротка. Вона трусилася, немов желе.
– Маємо самі розібратися із цим привидом! – мужньо відповіла Ганюся.
Вона сміливо визирнула з-під ковдри й кинула хоробрий погляд на двері.
Там пан Барило і досі заходився у своєму шаленому танці.
Насправді Ганюся дуже боялася, проте не могла дозволити, щоб бабусиним будинком нишпорив привид пана Барила. Дівчинка набралася духу й запаслася трьома маленькими подушками. Озброєна таким чином, вона рушила до привида.
– Забирайся геть, пане Барило! Забирайся геть із нашого будинку! – вигукувала Ганюся, жбурляючи в духа подушками.
Коли вона завдала третього удару, у кімнаті зненацька стемніло, і привид зник.
– Ура! Ти перемогла його! – зраділи Павлусь і Доротка.
Ганюся стояла розпатлана, засапана, але з гордим виразом на обличчі. Вона самотужки перемогла привида пана Барила! Він точно сюди більше не повернеться! Дівчинка була в цьому твердо переконана.
Аж ось великий бабусин годинник вибив дванадцяту…
І сталося щось жахливе…