– Гаразд. Тепер моє завдання! – нетерпляче вигукнула Клара.
– Ти хочеш залишити це отак? – Домінік обвів поглядом брудну кухню.
– Зараз не час прибирання. Зараз ми граємо, – дівчинка квапливо розгорнула свій папірець.
Лиш повня з-за хмари – збуваються чари,
В химерної маски потуга із казки!
Ось завдання:
Перетвори шовкову краватку на пов’язку воїна – і ти отримаєш спритність справжнього ніндзя[1]!
– Ніндзя? – повторила вона. – Круто! Але де взяти шовкову краватку?
– Я знаю, де ми можемо її знайти, – сказав Домінік. – Ходімо зі мною! – кивнув він дівчаткам.
Трійця рушила темним коридором.
– Там! – прошепотів Домінік Кларі, коли вони присіли біля дверей до вітальні.
– Бачу! – зраділа дівчинка.
На стільці висіла краватка тата Домініка. Проблема полягала в тому, що це був стілець, на якому також сидів власне тато.
– Вони зайняті. І нічого не помітять, – вирішила Клара, і не встиг Домінік її зупинити, як та вже пірнула під стіл. Наче прудка кішка, підкралася до стільця. Одним рухом стягнула краватку зі спинки. Потім один швидкий стрибок – і вона знову опинилася в кімнаті.
Батьки нічого не помітили!
– Є! – зраділа Клара й зав’язала краватку на лобі. – У мене пов’язка ніндзя!
– Смішний у тебе вигляд! – прокоментувала Марта.
– Сама ти смішна, – грізно звела брови Клара. – Зараз побачиш, як бореться справжній ніндзя! – Вона розбіглася, викинула ногу вперед і… – БУХ! – перевалилася через диван. – Ой… – застогнала дівчинка. – Я спіткнулася!
Марта й Домінік не могли стримати сміху.
– Падіння справжнього ніндзя, – реготав Домінік. – Я бачив… Отак нещодавно грали в кіно!
– Не смішно! – відрізала Клара, підводячись із підлоги. – Тепер я все розумію…
– Що ти розумієш? Що ти не проходиш до наступного раунду? – Домінік захлинався від сміху.
– НІ! – розсердилась Клара. – Це твій брат нас підставив!
– А це ж як?
– Увімкни мозок! Ця банка не має жодної магічної сили. Це все дурня!
– Авжеж… Якщо програєш, то одразу дурня, – передражнив Домінік.
– До вас нічого не доходить! – ошелешена Клара схопилася за голову. – Тут ніхто не виграє й ніхто не програє. Жодної магії немає. Жодне заклинання не спрацювало! Хіба ви не бачите цього? – Клара дивилася з докором на сестру й Домініка.
– Але слиз пускав справжні іскри… – запротестувала Марта.
– Мабуть, ми зламали мікрохвильовку. – Клара зняла краватку. – Я тобі кажу. Богдан хотів нас обдурити.
– Ти так думаєш? – засумнівалася Марта.
– Звісно, – підтвердила її сестра. – Цікаво, хто дістане на горіхи за всю цю халепу? Певно не він!
– Спробуймо швиденько поприбирати, – почухав голову Домінік. – А потім трохи провчимо мого братика, – додав він із загадковою посмішкою.
[1] Ніндзя – стародавній японський воїн.