Удома бабуся знову повторила, що не розуміє, як можна давати телефон маленькій дитині. А потім заявила, що відсьогодні суворо контролюватиме користування мобільним. Якщо Томек захоче поговорити з кимось, вона дасть йому телефон, а після завершення розмови забере й триматиме замкненим у шухляді.
– Але, бабусю, ти не можеш просто так взяти й забрати його в мене! – запротестував Томек.
– Звісно, можу, – сказала бабця, ховаючи смартфон у шухляду.
– Але ж це подарунок від батьків! – не здавався Томек.
– І він залишиться в мене на зберіганні, поки твої батьки не повернуться, – відповіла на це бабуся. А потім додала, що коли вона була дитиною, мобільних телефонів не існувало, і всі чудово жили без них.
– Зате тепер, бабусю, ти теж маєш мобілку й постійно комусь телефонуєш.
– Це зовсім інше. Я доросла людина і знаю, як і коли користуватися телефоном. А ти цього не знаєш. Кінець дискусії, – відрізала бабуся.
На цьому дискусія й справді закінчилася. Томек пішов до своєї кімнати, рішуче налаштований більше ніколи в житті не розмовляти зі своєю бабцею. Він також хотів вигнати з кімнати Бісквіта, який спокійно спав на ліжку.
Однак потім передумав. Адже кіт не винен, що має таку хазяйку, як бабуся Христя. Якби батьки були вдома, все сталося б інакше. Звісно, мама теж не була б у захваті, дізнавшись, що її син користувався смартфоном під час уроку. Ймовірно, йому б заборонили брати телефон на кілька днів. Але, можливо, йому вдалося б виторгувати зняття заборони в обмін на прибирання своєї кімнати протягом тижня.
З бабусею ж торгуватися неможливо взагалі.