Значення постаті батька у вихованні дітей

Знаєте, нам найменше хочеться вести просторові розмови про важливість постаті батька у вихованні дітей (хай це краще роблять за нас інші – їм і надамо слово, але не тут, а десь в іншому місті). Просто наведемо маленьку аналогію: якщо для зачаття людини потрібні два початки: жіночий і чоловічий, то і для виховання дитини, якщо, звісно, ви хочете, щоб вона в майбутньому являла собою зрілу, цілісну особистість –  потрібні також двоє: жінка і чоловік.

На жаль, так буває не завжди. Причин цього вкрай сумного явища буває багато, але від цього дитині не буде легше. Страшно, коли помирає один з батьків, але ще страшніше, коли сім’я розпадається і дитина залишається з одним із батьків, найчастіше з матір’ю, бачачи другого з батьків лише час від часу, а можливо і не бачачи – адже в житті всяке буває. І точно не скажеш: добре це чи погано, що дитина може навіть і не знати одного зі своїх батьків. Чому? – Спробуємо пояснити. Для виховання дитини – потрібний приклад, ну, а який приклад може явити дитині, наприклад, батько-пияк? Отож. Краще тоді шукати приклад в інших чоловіках, а не такий…  І не треба тут починати розмови, що в дитини має бути обов’язково батько, хоча б абиякий. Справжній батько має дбати про жінку і дітей, і не тільки матеріально, але і духовно, бути опорою для них. А якщо він про них не дбає, не піклується про них, а тим більше, якщо мучить, чи, навіть, калічить їх, тоді навіщо цей самець, адже таке «чудо» язик не поворухнеться назвати чоловіком. Краще без нього, ніж з таким.

Часто трапляється ще одна вкрай сумна картина: коли батько відсувається у вихованні дітей. Ніби і прикладу поганого не являє, ніби про родину піклується, але… у принципі діти його не знають, доброго прикладу не бачать, а можуть і взагалі не бачити, чи він, як варіант, не помічати їх. Так діти виявляються сиротами при живому батькові. Ну і чим ця картина істотно відрізняється від згаданої вище?

Своєю ніби «нормальністю», з боку навіть може здатися, що все ніби добре, а насправді… На нашу думку більшість підліткових самогубств мають саме в цьому своє підґрунтя – батьки не цікавляться життям дітей, не звертають уваги на їх явні проблеми, і молода людина, яка тільки починає своє життя, відчуває свою самотність і не бачить сенсу в подальшому житті. Можливо ми перебільшуємо, але деколи тільки таким чином можна привернути увагу людей до можливо не такої помітної, але попри це, не менш небезпечної проблеми – відсутності уваги до дітей з боку батьків, особливо отців.

З любов’ю до Вас, редакція сайту

І на додаток невеличке зауваження небайдужого чоловіка, що стосується вищезгаданої проблеми:

«Нас постійно лякають тим, що ми всі станемо гомосексуалістами, якщо увійдемо до Європи, але мені здається те, що ми самі робимо із собою набагато гірше. Які проблеми сьогодні стоять набагато гостріше в Україні, ніж гомосексуалізм:

  1. Мужики, які кидають дружин з дітьми і роблять їх матерями-одиначками. Більшість проблем починаються саме тут.
  2. Мами і тати (особливо тати), які не беруть участі у вихованні дітей. Не йдеться про навчання, а про цілеспрямоване прищеплення людських цінностей.
  3. Насильство в школі з боку однокласників, старшокласників і учителів, а так як батьки часто відсуваються від дитячих проблем, то дітей часто буває нікому захистити».

Олег Василевський

Ну і стаття на ту саму тему: «Роль отців у житті …мишей»