Ще раз сповнююся трепетом, починаючи роздуми над передостанньою, дев’ятою заповіддю для дружин. Сама заповідь звучить цілком нешкідливо, але розмова “із приводу…” деяким представницям прекрасної статі може здатися неприємною. А говорити треба-а-а!!! Але, давайте, все-таки, озвучимо саму заповідь:
“Постарайся зробити його життя простішим”
Згідно Божого плану чоловік несе відповідальність за все, що відбувається в його шлюбі. А це, я скажу вам, не так вже і просто. Це тільки на вигляд здається, що чоловіки тільки те і роблять, що купаються у своїй владі над бідними дружинами, і насолоджуються життям за рахунок безсовісної експлуатації трудового жіночого народу. Але так може думати лише жінка. Добросовісні чоловіки так не думають (добросовісні, підкреслюю). Ще раз повторюся, нести відповідальність завжди було важким заняттям, особливо коли тобі ще і заважають це нести. От тут-то і з’являється в нашої розмови досить серйозний привід.
У тих же самих Божих планах жінка названа “помічницею”, а це означає, що реальна допомога повинна виходити від неї для її чоловіка. Проте іноді замість допомоги, чоловіки наживають від своїх “помічниць” одні проблеми. Величезним тягарем для чоловічої психології є деякі типи жінок, про що коротенько я і хотів би поговорити зараз. І це якраз та неприємна, але вкрай важлива для всіх нас розмова, для якої настав час.
Перший жіночий психотип, від якого чоловіків просто верне, – це екзальтовані жінки. Ледь що, вони відразу починають верещати, починати істерику, а потім підкочують очі і непритомніють (тільки в чиїсь підставлені руки, природно). Чоловіча психіка, будучи простіше влаштована, часто буває шокована подібною імпульсивністю. Створені для лідерства, чоловіки від несподіванки випускають ініціативу з рук і частенько передають її дружинам. Чоловіки іноді просто не знають, як поводитися в цьому випадку. Був би перед ними чоловік – так дав би йому… зрозуміти, що він не правий. А тут ніби жінка, немічний сосуд. От і стоїть “лідер сім’ї” тупо витріщаючись на “доки в неї пройде”. А коли пройшло – не спи, чоловіче, і молися, щоб знову не почалося! І так усе життя! Усе це, зрозуміло, не від великого розуму, оскільки подібна жіноча поведінка – це не що інше, як безсоромна маніпуляція і бажання контролю відверто беззаконними методами. Це вічний страх благовірного, що новий “напад” у його благовірної почнеться в найнесподіванішому і непідходящому місці, і всі дізнаються, або, вірніше, усім буде дано зрозуміти, хто справжній голова в цій сім’ї. А, втім, це і так рідко буває таємницею для людей. У Притчах 27:15, 16 сказано: “Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина – рівні: хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть (благовонна олія) у правій руці своїй, що дає знати про себе“.
Ви колись пробували розлити в кімнаті духи, а потім спробувати якось це приховати? Навряд чи вийде, правда? От так і подібний тип дружин. Якщо в жінці це є, то приховуй, не приховуй, роби вигляд що все нормально – з часом усім стане ясно, що цей чоловік у халепі. А вірніше цей шлюб.
Другий, не менш проблемний тип жінок, який чоловіки, ймовірно, ненавидять найбільше, – це бунтівні і непокірні жінки. І тут йдеться далеко не про тих дружин, так званий “бунт” яких є ніщо інше, як крик здорового глузду проти відвертого чоловічого свавілля в шлюбі. Даруйте, якщо він з даху скаче і дружину примушує, то не дивно, що, як нормальна людина, його дружина опиратиметься цьому безумству. Ні, йдеться про жінок, психотип яких більш схожий на чоловічий. Вони схильні триматися незалежно, у них немає властивого жінці бажання спертися на когось сильнішого. Навіть якщо природа свого часу і “жене” їх до чоловіка – це не міняє їх усередині. Там вони як і раніше залишаються самотніми.
За роки мого служіння я не раз чув від чоловіків приблизно таке питання: “Михайле, що мені робити? Вона мені не підкоряється! Ну що, бити її? Скажи, що..? Що робити?” Зізнаюся, я досі не знаю, що сказати чоловікам у цьому випадку. Переді мною, слава Богу, ніколи не стояло подібне питання. Навпаки, я не раз чув, як мою дружину вважали якоюсь недалекою чи відверто затурканою мною жінкою. Ніби, нормальна жінка просто не може і не зможе так (!!!) підкорятися своєму чоловікові. Тобто, усьому є межі і заповідь “Жінки, слухайте чоловіків своїх, як личить у Господі” (Кол.3:18) – це ніщо інше, як Божий гумор, що неправильно зрозумілий чоловіками. Відносно ж моєї дружини хочу сказати, що подібна оцінка її поведінки – це свідоцтво абсолютної нездатності деяких жінок ні розуміти ці речі, ні бути такими. Це демонстрація втрати ними взагалі всякого почуття реальності і заходи, навіяні уявленнями агресивного фемінізму. От чому особисто я дуже стримано ставлюся до свята “8 березня”. Це абсолютно світське і антибіблійне свято, в основі якого стоять ідеї, які знівечили життя мільйонам людей, більша частина з яких саме жінки. Прекрасно розуміючи і усвідомлюючи ті історичні і економічні передумови, що штовхнули жінок на цивільний протест, найдоречнішою вітальною листівкою в цей весняний день була б фотографія усміхненої “жінки з кайлом” на тлі залізниці, що йде удалину. Тоді слова: “З 8 березня”, – були б наповнені справжнім сенсом.
Щоб закінчити розмову про свою дружину, хочу сказати, що її покора, яку я виявив у ній, стала одним з чинників, які виробили в мені глибоку пошану до неї як до жінки. Це може бути розцінене як нонсенс, але це так. Тобто, я шаную її за те, що вона підкоряється мені. І чим щиріше покора – тим глибше пошана.
Отже, дружини, що ж з вами, все-таки робити коли ви відверто не підкоряєтеся? Бити вас? Так ви кажіть! Якщо це допоможе – зробимо! Чи що? Я зараз кажу як ніколи серйозно!!! Я не жартома це кажу!!! Я шукаю відповіді, хоч би просто для себе. Ну що це за стан речей: він їй слово, а вона йому – десять. І не зупиниш! І від цих не дочекаєшся підкочування очей і знепритомніння. О, це не той випадок! Швидше чоловік свідомість втратить, ніж вона. Це відкрите і зухвале протистояння без якогось натяку на перспективу усвідомлення себе в заміжньому стані. По факту виходить, що це тільки їх чоловіки стали одруженими, але не вони заміжніми. Ще раз кажу, на жаль, я не знаю жодну людину в християнстві, яка сказала б щось виразне з цієї нужди.
Непокірність дружини – це ракова пухлина християнства, це наша ганьба на весь світ, це причина, по якій багато представників інших релігій свого часу відмовилися приймати Христа. Ймовірно, ми ніколи не розглядали непокірність жінки з такого погляду, інакше б багато жінок вже давно виправили ці кривизни у своїй поведінці перед своїми чоловіками. Але, досить про це. Я упевнений, що більшість непокірних жінок глибоко у своєму серці розуміють неприпустимість подібної поведінки, а також глибоко усередині нещасні від усього цього. Потрібно просто одного дня зізнатися самій собі, що щось пішло по життю не так, і щиро покаятися в цьому. Нехай допоможе вам у цьому Господь!
Третім типом жінок, який є тяжким тягарем для чоловіків, – це меланхолійні дружини. (Будь ласка, не плутайте темперамент з післяродовою шизофренією або климактеріальними жіночими розладами). У цих вічно немає настрою, і вічно “болить голова”. Вони вічно у своїй кімнаті, куди законному чоловікові доступ або заборонений взагалі, або дозволений після дуже тихого і ненав’язливого стуку: “Ти як, любо?” Усе в таких сім’ях зосереджено навколо “мама погано себе почуває”. А мама в цей момент лежить на ліжку і тупо дивиться в стелю. Вона знову “не в собі”. Те, що в чоловіка вже, простіть мені, “зриває дах” від сексуального бажання розцінюється в цих сім’ях як богохульство, або, щонайменше, як жахливий егоїзм: “Ти що, не бачиш, в якому я стані?” Питання, в якому стані чоловік просто не розглядається: “Якщо йому щось не зрозуміло – нехай подивиться в паспорт. Там усе написано…”
Четвертий тип жінок, що переноситься легше ніж попередні, але теж досить проблемний для чоловічої психології – це “дуже правильні” дружини. Такі, якщо згадати відомий вірш Бориса Пастернака, хочуть “дійти до самої суті… до підстав, до коріння, до серцевини”. Одного дня я особисто був присутній при розмові, коли дружина сказала чоловікові приблизно наступне: “Сядь! Скажи мені, за що ти мене ненавидиш?” Чоловік, з розгубленим і нерозуміючим обличчям запитав: “З чого ти узяла, що я тебе ненавиджу?” “Я знаю, – послідувала відповідь, – я відчуваю. Поясни мені, що я роблю не так. Ні, ні, не відвертай обличчя, скажи, чим я тобі не догодила, ну давай, скажи…” Ну, і далі в такому ж дусі. Запевняю вас, найчастіше чоловіки дійсно не розуміють, чого від них хочуть. Чоловік думає прямолінійно, тобто, якщо сама ідея вірна, то деталі не важливі. Іншими словами, якщо я продовжую жити з цією жінкою, то як я можу її ненавидіти. Що має на увазі дружина, коли каже: “Я відчуваю..?” А я нічого такого не відчуваю. І як у такій ситуації довести дружині що ти не верблюд? А вже якщо чоловік перед сексом не складе свою піжаму на стільці, а кине її на підлогу..!!!
І останній, п’ятий (у цій книзі, зрозуміло) тип жінок, що іноді доставляє чоловікам проблеми в шлюбі, – це, пробачте, “надрозумні” жінки. Будь ласка, не плутайте їх з дуже розумними жінками, оскільки в цих, на відміну від “тих”, завжди вистачає розуму не показати його перед своїми чоловіками. “Надрозумні” ж, неначе народилися з дипломами всіх вищих учбових закладів відразу. З чим би не зіткнулася сім’я (читай чоловік) – у них завжди готове рішення, альтернативою якому являється рішення чоловіка (читай неправильне рішення). Своєю холодною обізнаністю і незворушністю вони можуть довести до сказу кого хочеш. Будь-яка людина, включаючи їх власного чоловіка, виявляє в їх присутності сумнів з приводу правомочності своєї появи на світ, або, як мінімум, рівня своїх розумових здібностей. На Жінку такі жінки схожі мало, хіба тільки фізично. А більше на вченого кролика з мультфільму про Віні Пуха. Чоловікові поряд з ними часто буває незатишно, як буває іноді незатишно студентові першого курсу поряд з доктором наук.
Добре, тепер декілька слів про сумну сторону життя, але до повчання (і кінця розділу). У кожному новому поколінні тих, що “стали дорослими” є свої “перші наречені на селі”. Але от що я помітив: гуляють хлопці з красунями, а одружуються на простачках. Я називаю такий тип жінок “селяночка“, тобто: проста, без зайвих “наворотів”, мила і життєлюбна. І немає в ній ні примхливості, яка властива тим, хто ціни собі скласти не може, ні зухвалості, ні постійного “прокисання”. І правильно все в них якось у міру; і розум додається до того, щоб в сім’ї порядок був. От і відчувають їх чоловіки себе комфортно поряд з такими “помічницями”. З ними поруч відповідальність нести – одне задоволення! І жити – одне задоволення! Як казав Лев Толстой, блаженна та людина, яка уранці з радістю йде на роботу, а увечері з радістю повертається додому.
Отже, дорога сестро, послухай мене: постарайся так поставити себе в шлюбі, щоб ти не була ще однією проблемою для свого чоловіка. Постав своєю метою зробити життя його простішим, воно і так досить складне. Створи обстановку прийняття, простоти почуттів і уміння радіти життю. Він одружився на тобі не для того, щоб потім “носитися” з тобою як зі статуєю, і вічно думати навіщо купив. Навпаки, частіше кажи йому: “Ай, та кинь ти! Не переживай! Усе це дур-ня! А, нумо, швиденько-швиденько розповідай мені свої проблеми, і я за тебе їх забуду! Йди до мене-е, мій ко-о-отику, я тебе вті-і-ішу..!!!” Навіть найсильніші чоловіки від таких слів обм’якають, “скиглять”, залазять “під крильце” і на мить стають тими слабкими і втомленими носіями відповідальності, якими вони собі іноді здаються. Якщо тільки хтось дуже мудрий не допомагає їм це нести…