Мама стала давати мені якусь іншу їжу. Хоча, на мою думку, це не є справжня їжа. Щось вельми дивне. Вони називають це «п’юре». П’юре з моркви, п’юре з горошку, п’юре з яблук, п’юре з картоплі, які розмазують мені по цілому обличчі, позаяк я не збираюся їсти жодного п’юре. Просто мій ротик ніяк не погоджується це приймати, бо хоче тільки тепленького молочка. Отож більша частина п’юре набивається мені до носа. Тоді я голосно кричу й б’ю рукою по ложці, отож решта опиняється просто на маминому обличчі або ще деінде. Проте нещодавно мамі кілька разів таки вдалося впхати у мене трішки тієї кашки. Гм, а здається, воно навіть має якийсь смак. Але я ще не певен. Хоча знаю достеменно, що у жодному разі не їстиму п’юре зі шпинату. Тьху! Мама каже, що коли споживатиму багато шпинату, то виросте з мене великий і сильний чоловік.
Чудово! Дайте мені тільки вирости й набратися сил, а тоді я напевно не дозволю годувати себе жодним шпинатом!