Це забирає немало часу, але поволі таки доходжу до розуміння, для чого може бути придатний горщик. Скажімо, до нього можна покласти кубики, а потому зі силою потрясти, аби добре загуркотіло. Можна товкти по ньому калатальцем – і тоді виходить чудова музика. Можна також присунути його поблизько до якогось із вазонів, що їх мама тримає на підлозі, й спробувати пересадити до нього рослину. Але цього я ще не здужаю. От, умію хіба перекинути вазонок догори дном, оце й усе. Можу ще вилити до горщика молочко зі своєї плящинки. Одне слово, мій горщик стає ужитковим. Ясна річ, нікому не спало б на думку виробляти горщики, якби вони були до нічого. Вчора, коли я на якусь хвильку залишився був сам у їдальні, то зробив кілька чудових пляцків із котлеток і поклав їх до горщика. Вони виглядали так гарно, що коли тато повернувся зі саду й зазирнув до горщика, то був захоплений.
«Розумний хлопчик! Молодчинка! – вигукнув він. – Зробив гарну велику купу в горщик!»
Гм, час від часу чоловікові потрібна хоч якась похвала!