Тепер я знаменитий водій. Маю у своєму розпорядженні авто з повністю синхронізованими дисковими гальмами, що піддаються саморегулюванню, з переднім і заднім приводами, а також із незалежними підвісками усіх чотирьох коліс. У моїй машині немає циліндрів, зате вона має напів автоматичний регулятор висоти кріплення і – неабияку потужність (мається на увазі, коли її веде тато). Вона може сягнути максимальної швидкості (коли тато мчить на зустріч зі своїми приятелями або коли повертаємо додому із деяким запізненням) – 24 кілометри за годину. Тоді ми женемо так, що всі діти й старші пані змушені розбігатися хто куди.
Часом мені трапляється задрімати у своїй машині. Проте коли я сплю у ній довго, то на дні збирається волога. В іншому моє авто працює бездоганно – попри те, що де-не-де вкрите подряпинами, та й колеса вже трохи постиралися, а місцями на спицях видно іржу. Я-бо отримав його у спадок від старшого брата. Й навіть тато інколи каже, що наступного технічного огляду моє авто не пройде.
– Але не журися, малий. Ти пройдеш напевно, – додає тато. Гм, дуже мило з його боку.