«Повернути» дітей – таке бажання імпульсивно відчували чи не всі батьки принаймні раз у житті. Вони рідко погоджуються з таким твердженням, однак багато хто з них часто розчаровується у власних дітях та роздратовується їхньою поведінкою.
Перш ніж батьки подумають, що в них народився негідник, їм варто поцікавитися, чи не є певна поведінка нормальною стадією розвитку дитини. На кожному етапі життя дитина потребує, аби до неї по-іншому ставилися та корегували її поведінку. Деякі стадії життя – складніші за інші. Це допоможе батькам не панікувати, оскільки вони зрозуміють, що проблема – лише тимчасова.
Труднощі, з якими батьки зустрічаються, часто зумовлені тим, що батьки очікують неможливого. Вони, наприклад, сердяться, коли дворічна дитина вередує за столом після першої страви або не ділиться іграшками з іншими. Від чотирирічної – вимагають не втручатися у розмови дорослих, однак у такий спосіб вони вимагають від своїх чад неможливого. Так як і тоді, коли родичі вимагають від тринадцятирічної дівчини не жувати жуйку та не одягати провокуючі джинси!
Чи знає наша дитина, чого саме очікують від неї? Дуже часто ми вказуємо дітям, що саме нам не подобається у їхній поведінці, але чи ми вказуємо при цьому, чого очікуємо від них? Часто ми кажемо: «Припини!», «Не роби цього!» або даємо малозрозумілі вказівки: «Поводься як слід!», «Будь доброю дитиною!», «Їсти треба чемно!». Старші діти розуміють, чого від них вимагають, але молодші потребують специфічних вказівок: «Розмовляй спокійно, не кричи!», «Дай твоєму товаришеві покататися на велосипеді!», «Закривай рот, коли жуєш!»
Багатьом батькам у дітях не подобається те, що їм не до вподоби в собі. Вони бачать у дітях власні недоліки. Батьки, які завжди боролися зі своєю лінню, агресивністю чи боягузтвом, можуть занепокоїтися, коли в дітей розвиваються подібні риси.
Небезпечно думати, що дитина нам нагадує когось іншого. Нам неприємно бачити в дітях віддзеркалення наших негативних рис, а ще неприємніше, коли ми виявляємо в них тенденції, властиві інтим членам родини, особливо якщо ми їх недолюблюємо. «Він – достоту копія дядечка Альфредо!», «Він – такий же впертюх, як твій батько!» – ці слова несправедливо звинувачують ваше чадо. Кожна дитина – унікальна особистість, якщо ж ми проектуємо на неї ті почуття, які відчуваємо до іншої людини, у такий спосіб ми заперечуємо, що вона – самостійна особистість.
Категорично заборонено навішувати на дітей негативні ярлики. Позбутися їх практично неможливо. Як тільки ми починаємо думати: «Це неслухняна, лінива дитина… у математиці – повний нуль… нездара…», або «ні на що неспроможне дівчисько… брехливе… нахабне… вперте», – тоді родинна гармонія та особистість дітей руйнуються. З ярлика може розвинутися риса, на якій ми постійно акцентували. Коли діти знають, що батьки вважають їх негідниками, агресивними тощо, вони починають вірити, що є такими насправді, тому й відповідно поводяться: «Ну ти ж знаєш, що я нездара…»
Це не означає, що ми не повинні критикувати їхню неввічливу чи антисоціальну поведінку, але необхідно розмежовувати їх та їхні вчинки. Якщо сказати дітям, що вони поводяться, як ліниві недотепні люди, – це одне, а сказати, що вони – ліниві недотепи, це вже зовсім інше.
Що ж робити?
Дуже важливо підкреслювати позитивні риси дітей. Ми помиляємося, коли помічаємо у дітях лише негативні риси і супроводжуємо це постійною критикою чи прискіпуванням (подумки чи вголос). Варто докласти усіх зусиль, аби змінити цю тенденцію. Позитивне зауваження має подвійну дію: нам приємно сказати дітям щось приємне, а не лише сварити їх чи скаржитися на них; у свою чергу, їм це приємно чути, і тоді вони охоче допомагатимуть нам.
Корисно поговорити з кимось, кому ваші діти подобаються (дідусь та бабуся, здається, тільки для цього й існують…), та спробувати оцінити ситуацію з їхньої точки зору. Варто поспостерігати за дітьми, коли вони сплять. Навряд чи дитина, котра спокійно спить, викличе у вас негативні емоції. У такий момент подумайте про їхнє життя: що мотивує ваше чадо, що дарує йому щастя, що його тривожить, чого йому бракує? І яким чином повсякденне родинне життя можна зробити кращим?
Ще одна корисна вправа – завжди приязно і з любов’ю вітатися з дітьми. Це незначний, але дуже ефективний спосіб висловити радість від того, що ви живете разом з ними.