Конфлікти у родинній спільноті – неминучі. На жаль, майже всі вони завершуються злістю, слізьми та грюканням дверима. А сама проблема, яка спричинила конфлікт, здебільшого так і залишається невирішеною.
У суперечках як таких немає нічого поганого. Вони доводять, що члени родини існують і кожен з них має власну думку; конфлікти можуть стати засобом удосконалення та відновлення стосунків, які втратили барви. Суперечки важливі для того, аби можна було інтегрувати відмінності та проявляти терпіння до інших. Зрештою, це гарне тренування здатності протистояти реаліям життя. Звісно ж, за умови, що вони вирішуються позитивно.
Шість критеріїв Європейського Центру Переговорів
На думку Мішеля Газаля, засновника Європейського Центру Переговорів, є шість критеріїв, котрі дозволяють оцінити, наскільки позитивним є результат чи домовленість, якими завершується конфлікт.
Результат позитивний, якщо:
- Задовольняє потреби та турботи батьків і дітей.
- Не залишає після себе слідів невдоволеності.
- Полегшує вирішення майбутніх проблем: стосунки дітей та батьків завдяки конфліктам зміцнюються, а не послаблюються.
- Запобігає повторенню проблеми.
- Є оригінальним творчим вирішенням.
- Дешевший, ніж сам конфлікт.
Для вирішення конфліктів із дітьми батьки інстинктивно обирають критерії авторитарного («Роби, як я сказав, і все!»), шантажного («Зроби це заради мене!») або поступливого типу («Роби, як хочеш. Мені байдуже»). Це все значить – «Або я буду переможцем, або ти». На агресивність діти відповідають такою ж агресивністю. Але люди, котрі намагаються перемогти вогонь вогнем, зазвичай залишаються із попелом у руках.
Мистецтво переговорів – це вміння досягнути зміни поведінки, уникнувши при цьому пригнічення дітей та відступу батьків.
Це ментальність, спосіб життя, а не якась пастка для зручного підкорення інших.
Елементами цього корисного мистецтва можна назвати:
- Уміння знайти час та терпіння. Треба перетворити мур на проблему, котру можна вирішити спільно: знайти час, аби сісти, поговорити, вести діалог, слухати, не перебиваючи, те, що вам хочуть сказати, віднайти гідний вихід. Різниця між ефективними батьками та всіма іншими – у тих кількох хвилинах, які вони вирішують витратити на те, аби подумати над тією метою, котру треба осягнути, перш ніж почати діяти. Слід уявити собі, що життя – це сукупність рішень, а не проблем.
- Необхідна умова: визначити те, що не підлягає обговоренню, та домовитися про те, що можна обговорювати. Варто виділити чіткі та зрозумілі пункти: наприклад, усе те, що стосується загальної безпеки та справжніх цінностей, на яких будується родина.
- Знизити рівень дратівливості та неприязні. Треба пам’ятати про те, що мета полягає не в тому, аби визнати когось переможцем, а когось переможеним, – іноді найважчим для батьків може виявитися уміння віднайти найкращий спосіб дня того, аби дитина уникла ганьби.
- Почати з того, аби зрозуміти позицію іншої людини. У переговорах найскладніша місія покладена на батьків: їм необхідно зберегти стосунки і при цьому віднайти вирішення проблеми. Зрозуміти точку зору іншого – не значить визнати його правоту. Позитивна атмосфера сприяє довірі. Не відчуваючи загрози, діти почуватимуться не настільки вразливими і захочуть відкрити справжню мотивацію своїх дій.
- З’ясувати справжні потреби та турботи дітей. Зазвичай діти не хочуть поводитися погано. Вони конфліктують із батьками, аби утвердити свою незалежність, бажаючи справедливості; для того, аби їх оцінили, аби зберегти друзів, аби справити враження. Трапляється, що конфлікт виникає через страх, розпач або лінь дитини. Батьки повинні з’ясувати потреби, турботи та інтереси дітей і намагатися віднайти таке вирішення, яке б задовольняло обидві сторони.
- Знайти компроміс. Компроміс – не надто творче вирішення проблеми, хоча іноді здається найлегшим. При цьому обидві конфліктуючі сторони щось втрачають. Справжня ж домовленість спрямована на максимальний виграш для усіх. Важливо, аби діти брали участь у пошуку рішень: необхідно розширити діапазон варіантів, запропонувати гіпотези, випробувати певне розв’язання протягом часу, звернутися до якоїсь незалежної особи, котру поважають і батьки, і діти тощо.
- Скористатися паузами, аби зміцнити угоду. Один з найефективніших способів досягнути цього – закріпити домовленість на папері. Це надає урочистості та суттєво зменшує кількість приводів для майбутніх конфліктів. У той же ж час саме в спокійні хвилі можна проаналізувати домовленості та змінити їх таким чином, аби зберегти мир – найбільшу благодать для родини.