Чому молодь «геройствує»? Чому підлітки так люблять ризикувати? Чому навіть маленькі діти дорогою до дитсадка відчувають нестримне бажання пройти зруйнованою стіною край дороги?
Все це породжене глибоким людським прагненням пригоди.
Пригода – не просто допоміжний елемент типу певного варіанту життя: це складова справжньої людини. Це здатність піти за межі дозволеного, не задовольнятися тим, що маєш, готовність до нового, іншого, незнаного та дивного. Саме ця пружина веде історію вперед. Водночас це глибоке пізнання себе, певна напруженість, нестримне бажання піддати себе випробуванню, кинути виклик сумнівним обставинам та подіям, котрі через це виникають. Це, зрештою, найкращий спосіб пізнати себе та свої здібності.
Усі способи, якими діти намагаються відкрити для себе світ, їхні веселі ігри з речами, фактами, людьми, мають у собі це пригодницьке забарвлення. Завжди наступає момент, коли в дітях прокидаються дивні сили: бажання полювати (за світляками, котами, мурахами…), пристрасть колекціонувати, прагнення збудувати собі курінь, бажання полікувати та захистити домашню тваринку, ляльку, рослину; бажання дослідити невідомий куток, перелізти через огорожу, розібрати телевізор, збудувати щось власноруч, мінятися, торгуватися, винаходити, зрозуміти соціальні стосунки, організувати компанію, відкрити можливості тіла – власного та чужого.
Сьогодні немає місця для авантюри, ризику, радості «пережити пригоду», кидаючи виклик світу. Час та простір дітей організовані, захищені, вони наче перебувають під ковпаком.
Діти – пасивні глядачі «липових» пригод інших. Відчуття пригоди прекрасно використовує маркетинг: сигарети, алкогольні напої, рибні палички і все, що рекламується та апелює до духу авантюризму. Фільми, відео та телепередачі, а також комп’ютерні ігри, що сьогодні поширюються все більше, не задовольняють цієї потреби або задовольняють лише частково. Так, «ми сидимо в першому ряді», але світ при цьому все ж здається сценою, ми наче дивимось на нього ззовні.
Залучати інших товаришів або складно, або неможливо. Мати машину, якою користується друг – сумнівне задоволення. Найцікавіша пригода – в тому, аби здобути необхідну соціальну компетенцію, сформувати групи та компанії, зав’язати дружні відносини, люто битися пліч-о-пліч, разом брати участь у небезпечних пригодах, пізнавати первісні форми життя у суспільстві, де панують терпеливість та вміння мирно співіснувати. А потім – виявити власне тіло. Неймовірно, скільки рухових здібностей діти здобувають на цьому етапі. І якщо певні види діяльності відсутні, згодом їх вже не компенсуєш або вони компенсуються з неймовірними труднощами.
Більшість тих, хто не навчився плавати в дитинстві, не зможуть навчитися цього пізніше. Те саме стосується їзди на велосипеді, санках, роликах, ходіння на ходулях, водних видів спорту та різнотипних ігор з м’ячем.
Досвідчення власного тіла відбувається не лише через спорт. Діти вчаться у цей період свистіти, відригувати, лускати пальцями та підморгувати. Такі жести, як підморгування чи інші рухи тіла, повторюються, доки не будуть досконалими.
Життя кипить. Якщо його стиснути, запрограмувати, притиснути, то рано чи пізно воно кудись виплеснеться. І, можливо, хаотично або з небезпечною інтенсивністю.
Батьки та вихователі повинні пам’ятати, наскільки важлива «педагогіка пригод». Це зовсім не означає, що молоді треба пропонувати якийсь особливий досвід, котрий різко відрізняється від повсякденного життя та містить у собі елементи видовищності, наприклад, екскурсії на каное, альпінізм, серфінг чи плавання на вітрильних човнах… Все це дуже авантюрно, але надзвичайно далеко від повсякденного життя дітей та молоді. Ці пригоди – для небагатьох, та й потребують вони дуже дорогого спорядження. Я також не вважаю педагогічно коректним використовувати прискорення з «надлишком ейфорії», видовищності, незвичайного та екстравагантного.
Тим більше, що діяльність такого типу в основному орієнтована на чоловіків, адже вона стимулює ті здібності, які пропагує модель сильного чоловіка, котрий не боїться небезпеки. Справжня пригода полягає у багатстві повсякденного життя: проблем у ньому більш, ніж достатньо!