Найуспішніші вирази, які допоможуть спричинити скандал у сім’ї
Є речення, які часто передаються з покоління в покоління. Вони мають силу породжувати нетолерантність, родинні скандали та пригадувати давно приховані образи.
Це диявольські речення: підліток, який сьогодні ненавидить певні слова від батьків, завтра повторить їх своїм дітям. Це речення-барикади: вони призначені для того, щоб за ними можна було сховатися, коли немає бажання боротися з проблемами і хочеться вибрати найпростіший шлях. Вони залишаються непотрібними і лише поглиблюють безодню між батьками і дітьми, хоча й виглядають невинно.
- «А мама Марка дозволяє йому…». Це дуже сильне приниження. Попри все, батьки бояться, що вони можуть не впоратися зі завданням. Дати їм відчути тягар «конкуренції» – це форма низького шантажу.
- «От у наш час…», вжите у версії «От коли я був у твоєму віці…» частково є введенням до нотацій. Цього діти не люблять, тому просто не слухають. Якщо дорослі використовують це формулювання, щоб відмовити підліткові в чомусь або ж викликати в нього докори сумління, то діти це сприймають як несправедливість, бо вони живуть теперішнім і з легкістю можуть висміяти «старі-давні часи». Підліткові треба добряче напружити свою уяву, щоб переконатися, що колись і його батьки були такими самими підлітками. Чимало дітей ставляться до таких слів як до своєрідної помсти або заздрощів. Це так, ніби батьки хочуть сказати: «Коли я був у твоєму віці, то не мав усього цього. То чому ти це маєш?».
- «З вами не варто розмовляти…» або «Ви мене не розумієте…». Це твердження підлітки використовують, щоб перекласти на батьків провину за те, що їхні стосунки погано функціонують. Це дратує, бо виглядає як докір за поразку, якої, можливо, взагалі не було.
- «Ти ще замалий, щоб…». Це дуже небезпечне речення, оскільки викликає реакцію, протилежну до бажаної. Наприклад, коли хлопець чує: «Ти надто молодий, щоб курити», то для нього це означає: «Коли ти виростеш. то куритимеш, скільки захочеш!» або іншими словами: «Куріння – це справа дорослих, і якщо ти хочеш виглядати дорослим, мусиш курити!». Підліток почитає курити в колі друзів, щоб «виглядати дорослим». Це ж стосується твердження: «Ти ще замала, щоб зустрічатися з хлопцями», що, як уже зрозуміло, спричиняє відомі наслідки.
Те, що стверджує психолог, є чистою правдою: «Зазвичай діти думають, що вони на два роки старші, ніж це є насправді, а батькам постійно видається, що їхні діти мають на два роки менше, ніж їм є насправді. Якби кожен з них усвідомив свою помилку, то чимало сімейних проблем зникли, ніби після помаху чарівної палички».
- «Привіт, пампушок…». Підлітки страшенно вразливі, якщо йдеться про їхнє тіло і вигляд. Вони майже завжди знаходять у собі дефекти, які в їхніх очах виглядають величезними. Дорослі цього не помічають, їм подобається дражнити дітей і кпити з них. Товстувата дівчина стає «пампушком» або «галушкою» чи «бочкою». Товстий хлопець стає «сальцесоном». Низький – «гномом» або «малявкою». Худорлява дівчина – «скелетом», «жирафою», «штахетою» тощо.
Підлітки страждають через це, навіть якщо вдають байдужість. А подвійно страждають, коли чують ці прізвиська від своїх батьків. Їх також принижує звертання в пестливій формі (сонечко, зайчику, крихітко тощо) у присутності чужих осіб. Підлітків дратує все, через що вони почуваються малими. І, відповідно, все, завдяки чому вони почуваються старшими, наповнює їх гордістю.
- «Поки я тебе утримую, ти маєш робити те, що я скажу!». Таким твердженням зазвичай зловживають батьки, і воно є плодом справедливого батьківського гніву. Це речення ранить підлітків у найчутливіше місце – в їхнє прагнення бути незалежними. Вони почуваються страшенним тягарем родини, а водночас – беззахисними. Було б набагато ліпше, якби батько роздумував про цю проблему мовчки. А потім чітко представив свої погляди, не використовуючи «економічного шантажу».
- «Ліпше думай про школу…». Це твердження має кілька варіантів, наприклад: «Що ти взагалі знаєш?» або «Іди бався, тобі зарано лізти в політику» тощо. Ці речення використовують, аби відволікти увагу від чогось, чим у цей момент хоче займатися підліток. Однак він це чує приблизно так: «Ти дурень, який нічого не розуміє». І злість лише зростає, бо дитина почувається «вигнанцем» із дорослого світу, до якого вона хоче потрапити за будь-яку ціну. І виганяють її з цього світу без жодних пояснень. Це образливо.
- «Запитай у батька» або ж навпаки «Запитай у матері». Це класичний пінг-понг, який дає батькам змогу уникнути відповідальності за прийняте рішення. Це дуже негарний спосіб відкладення проблеми, без її попереднього вирішення. Підліток поважає тих, хто бере на себе визначену відповідальність, навіть якщо вона йому не подобається.
- «Ти взагалі можеш побути разом із нами вдома?». Це твердження також має кілька варіантів: «Ти вважаєш, що дім – це готель?» або «Ти знову кудись ідеш?».
На жаль, ці слова лунають тоді, коли підліток вже зібрався і готовий вийти з дому, бо вже домовився із друзями. Це призводить до дилеми саме в той момент, коли підліток вже налаштувався на відпочинок та хоче отримати задоволення. Отож, або він залишиться вдома й буде супитися, а друзі з нього кпитимуть, або піде з ними і почуватиметься зрадником.
Для мене батьки – це двоє друзів
Я не маю до них жодних претензій, радше захоплююся ними. Це вони дали мені життя, допомогли мені зростати, виховали мене. Тепер також присвячують свій час мені, допомагають у навчанні, терплять мої примхи, не докоряють і не повторюють постійно, скільки я їм зобов’язана.
Мої батьки дуже терплячі й добрі до мене, навіть тоді, коли мені щось не вдається. Вони готові пробачати мені й обдаровувати посмішкою, якої мені так не вистачає з огляду на мої проблеми. Тоді вони бувають особливо близько, щоб допомогти їх розв’язати, оскільки сама я не спроможна з усім цим впоратися.
Я захоплююся своїми батьками, бо можу їм довіряти без найменшого страху чи сорому. Вони – мої щирі друзі, яким я довіряю, навіть тоді, коли маю від них якісь особисті секрети.
Сподіваюся, що коли я підросту і вийду заміж, то буду хорошою мамою і виховуватиму своїх дітей так, як батьки виховують нас із братом. Я буду спокійною, люблячою і готовою до самопожертви, щоб бути шляхетною жінкою. Сильвія, 13 років
- «Ви старомодні!». Це означає: «Мамо-тату, прокиньтеся, світ змінився!» тощо. Ці слова ранять батьків в одне з найчутливіших місць. Вони чудово розуміють, що покоління уже змінилося, їх також вражає зміна цінностей. Такі твердження використовують діти, які в глибині душі вірять, що батьки таки мають рацію.
- «Подивимося, чим це для тебе закінчиться», «З твоєю силою волі ти навіть безробітним не зможеш стати», «Виростеш неуком», «З таким характером ти ніколи не оженишся». Ці та інші пророцтва – це акт жорстокості до підлітка, який щодо свого майбутнього вже має багато своїх планів. Йому не вдасться уникнути болісного досвіду, отож, всупереч усьому батьки повинні його любити, бо таким чином йому буде легше подолати труднощі. Не варто використовувати ці гасла, бо вони в його вухах звучать приблизно так: «Тихо будь, бо прийде Баба Яга і тебе з’їсть». А це не підбадьорює, а пригнічує.
- «Твоя біда – це те, що ти…». Це те саме, що сказати: «Ти дурень». Таке собі елегантне копирсання в чужій рані, немилосердний докір.
- «Отой твій друг (подружка) мені зовсім не подобаються» або «Щоб в отому домі ноги твоєї не було!». Цей удар по друзях дітей (які часто здобуті з великими зусиллями) спричиняє справжнє страждання, а водночас ще більшу прив’язаність до «заборонених» друзів. Проблему з друзями треба обговорити спокійно, використовуючи конкретні факти, а не упередження.
- «Коли мені сповниться вісімнадцять років, я виїду від вас». Це чиста озлобленість. Віддалення від дітей батьки сприймають з великим болем. А бажання цілковито розірвати стосунки болить ще більше. Це те саме, якби сказати: «Ви мені потрібні лише для того, щоб вижити. Але нічого більше ви для мене не означаєте».
- «Зроби це для мене» (не вистачає лише акомпанементу скрипки). Це звичайна форма шантажу. Набагато ліпше було б обговорити причину відмови.