Щедрість – це:
Правдива щедрість – це риса, яку нелегко здобути. Дуже важко позбутися шкаралущі егоїзму. Тому щедрість настільки цінна. Власне кажучи, це ніщо інше, як прояв любові в практичному житті.
Легко сказати: «Я тебе люблю». Набагато важче показати це своїми вчинками. Щедра людина діє безкорисливо і з радістю на благо інших, навіть якщо для цього треба докласти чимало зусиль…
Щедрим може бути лише та особа, яка справді вірить, що інші – не перешкода чи конкуренти на її шляху, а – супутники, друзі, брати.
Є багато справ, які можна зробити для інших. От кілька з них:
- Жертвувати допомогу. Багато разів упродовж дня ми стикаємося з кимсь, кому потрібна допомога: у сім’ї, у школі, на вулиці. Найчастіше ми маємо нагоду допомогти у своїй родині, однак багатьом дітям дуже важко відірватися від телевізора чи комп’ютера, щоб допомогти батькам у хатніх обов’язках.
- Позичити свою річ.
- Подарувати щось комусь, кому це справді необхідно. Ми часто робимо одні одним подарунки: гроші чи речі. Переважно існує тенденція давати те, що нам не потрібне, що в нас зайве. Під час останніх землетрусів у гарячі точки виїздили вантажівки, наповнені одягом та різноманітними предметами першої необхідності, які подарували люди, що впорядковували свої сховки. Чимало жінок із самовдоволеним виразом обличчя наповнювали картонні коробки зношеним одягом, немодним взуттям, поламаними іграшками.
Правдива щедрість має глибоке коріння. Це не лише справа матеріальних речей, а й щирої любові.
Це не подаровані матеріальні речі роблять нас щедрими. Татко, який роздає годинники, моторолери чи на канікулах везе дітей відпочивати на екзотичні острови, але не розмовляє з дітьми і не слухає їх, не є щедрим батьком.
Це поганий батько. Діти, які дарують мамі дорогі парфуми, а до родинного дому ставляться як до готелю, є невдячними дітьми.
Щедрість – це не дешевий подарунок, це не куплена в останню мить кольорова коробка цукерок, яку навіть не треба загортати в подарунковий папір.
- Подарувати час. Сьогодні особи оцінюють час на основі своїх заробітків. Подарувати частину свого часу другові, родині. Навіть якщо за подарований час ніхто не віддячить грошима.
Тут не йдеться лише про давання. Щедрим є також той, хто охоче приймає інших, хто вміє їх слухати, хто охоче пробачає.
«А що ви конкретно робите для бідних, якими опікуєтеся?» – запитав журналіст у Матері Терези з Калькутти.
«Насамперед ми намагаємося їм дати зрозуміти, що ми їх любимо. Часто їм потрібні не матеріальні речі. Впродовж цих двадцяти років роботи серед людей я щораз більше переконувалася, що найгірше зло, якого можна зазнати, – це відчуття відкинення».
- Пожертвувати собою, щоб зробити життя приємнішим для інших. Присвячувати себе іншим – це завжди героїчний жест. Часом це важко помітити. Багато дітей не усвідомлює того, наскільки батьки їх люблять.
Діти чують про жінок, які не хочуть мати дітей, бо це перешкоджало б їм у житті. Однак вони не знають, що тисячі чоловіків та жінок проходять болючі й складні процедури, моляться і роками чекають, а все з надією, що матимуть бодай одну дитину.
Діти чують, як дорослі говорять про аборти. Однак вони не знають, що є жінки, які усю вагітність змушені провести на лікарняному ліжку, а все задля того, щоб зберегти те крихітне життя, яке вони носять всередині.
- Мати належне відчуття того, що справді важливе. Під час регат через Атлантичний океан – «Router du Rhum», найважливішого змагання для одиночних човнів, човен австралійця Джонстона перекинувся посередині океану.
Найближче до нещасного австралійця був француз Олівер Мусі. Він був одним з тих, хто сподівався перемогти. Затриматися, щоб надати допомогу Джонстону, – означало втратити час і бути дискваліфікованим.
Мусі не вагався. З допомогою небезпечного та складного маневру він врятував австралійця. Журі дискваліфікувало Мусі. Однак обираючи між життям людини і спортивною перемогою, цей чоловік обрав перше.
З іншого боку є водії, які на величезній швидкості проїжджають повз поранених чи постраждалих внаслідок ДТП і не забирають їх, «щоб не забруднити салон».
Помилкові закони
Існують також помилкові закони щедрості. Ось вони:
- Бути щедрим лише щодо симпатичних осіб або щодо тих, кого ми любимо. Натомість, справжня щедрість скерована до всіх тих, кому вона потрібна.
- Робити щедрі жести лише задля того, щоб отримати щось взамін. «Якщо я тобі це дам, то що ти мені даси?» – це лише типовий обмін між дітьми. Це торг, а не щедрість.
- Робити «корисливі» подарунки. Це вчинок з огляду на егоїстичні мотиви, а не на любов.
Особа, яка вміє розпізнати справжні потреби інших, є справді щедрою. Надто багато людей безпідставно асоціює потреби інших зі своїми вподобаннями. Дівчинка, яка дарує своїй мамі (яка шалено захоплюється класичною музикою) диск пісень рок-гурту, не є щедрою.
Під час обіду, який організовувало одне підприємство, співвласники подарували господареві якийсь пейзаж. Зворушений до сліз, він із непідробною щирістю подякував за те, що назвав «найгарнішим подарунком, який коли-небудь отримував». І подарунок, і реакція чоловіка викликала в багатьох присутніх збентеження й зворушення, бо генеральний директор був… сліпий.
Сусіди подарували чоловікові пару чудових кольорових шкарпеток. Він прийняв це з радістю, хоча обидві його ноги були ампутовані.
Чому подарунки, які на перший погляд видаються недоречними, викликали настільки позитивну реакцію в цих людей? Пояснення дуже просте – обидва отримали найбільший дар, адже друзі кожного вважали їх нормальними людьми.
Є ще одна – можливо, найбільша та найповніша щедрість – та, яка полягає у даванні себе. Ми маємо тут на думці життя, позначене любов’ю. Це щедрість багатьох одружених чоловіків та заміжніх жінок, багатьох матерів і батьків, лікарів і дослідників, священиків, місіонерів і світських осіб.