«Осім Хаїм», – цей вислів якнайкраще підтверджує одне цікаве спостереження, зроблене багато століть тому римським імператором Марком Аврелієм: «Наше життя є те, що ми думаємо про нього».
«Наше життя є те, що ми думаємо про нього», – повторимо його ще раз, щоб краще засвоїти та запам’ятати. Виявляється, що наше життя, точніше його сприйняття, залежить саме від нас. Здавалося, ніби цілком очевидна річ, проте саме найочевидніші речі сприймаються найважче.
Загалом, якщо бути чесними, принаймні перед самими собою, у нашому житті багато що не залежить від нас, нашої волі, примх і бажань, проте саме від нас залежатиме, як ми сприйматимемо це життя: чи як цікаву подорож з багатьма дивовижними пригодами та несподіваними зустрічами з цікавими людьми, або ж як тужливе, сіре, одноманітне існування.
– Де ж знайти цих цікавих людей? – спитаєтеся ви.
– Та будь де, а передусім… всередині себе, адже ми так буваємо заклопотані щоденною метушнею, хатніми клопотами, що абсолютно забуваємо про той світ, що живе всередині нас. А варто лише знайти вільну хвилинку, відгородитися від постійної метушні, що постійно намагається затягнути, засмоктати нас, і пригадати, бодай на мить, якісь добрі спогади, навіть наші нездійснені мрії, невтілені бажання… як раптом у нашому сірому, скучному, одноманітному світі з’явиться різнобарвна веселка.
– Який у цьому сенс, навіщо це все?
– А який сенс квітці пробиватися через асфальт? Увесь сенс у самому житті.
Це стосовно нашого внутрішнього світу, а діти… Наскільки цікавими особистостями є вони, і як часто ми про це забуваємо. Те саме стосується людей, що оточують нас. Проте ми так часто буваємо зайняті своїми настільки важливими, невідкладними справами, що навіть не помічаємо цього. А як би хоч раз зауважили це, то наше тужливе, сіре, одноманітне існування перетворилося на цікаву подорож з багатьма дивовижними пригодами та несподіваними зустрічами… Хіба не так?..
А на останок коротеньке оповідання присвячене темі нашої сьогоднішньої розмови:
Насолоджуйтесь життям
Деколи дивуюся одній унікальній властивості, що притаманна багатьом, якщо не більшості, людям – це їх просто маніакальне небажання жити, відчувати кожну мить життя, насолоджуватися ним. Люди або вперто продовжують жити в минулому, або нестримно женуться за майбутнім, забуваючи, про те, що діється тут і зараз, у даний проміжок часу, який і є життям.
Погодьтеся, ми не можемо, навіть при великому бажанні, змінити чи виправити минуле, від нас, насправді, не так вже залежить і майбутнє. Що, ні? Хіба від вас залежить, навіть якщо ви працюєте в Гідрометцентрі, яка завтра буде погода? Ні. Те, що ми плануємо, і те, що буде в дійсності – трохи різні речі.
У кожного дня і так достатньо турбот, щоб завантажувати його турботами про майбутнє чи спогадами про минуле. Від нас що і залежить у цьому мінливому світі – це короткий проміжок часу, що міститься між минулим і майбутнім, і на який ми часто просто не звертаємо уваги. Ми буваємо так заклопотані планами про майбутнє і спогадами про минуле, що в нас не залишається часу, щоб просто жити, насолоджуючись кожною миттю цього дива, що зветься життям.
Скажете, що ваше життя сіре і складне? Озерніться навколо себе, невже у вашому житті немає нічого прекрасного? Чи може ви не хочете цього бачити? Або вам знов бракує часу?
Михайло Лукін
Сподіваємось, що ця інформація була корисною для вас.
З любов’ю, редакція сайту