Проблема зайвої ваги американців, яка була піднята в одному з попередніх дописів, прекрасно ілюструє підхід до життя жителів Сполучених Штатів. І не тільки в гастрономічному плані, а в тому, що вони не приховують проблем, які стоять перед їхнім суспільством. От це і є одна з головних ознак демократії, якою так пишаються американці, – відкритість до обговорення насущних, а не вигаданих проблем. Разючий, між іншим, контраст з тоталітарними режимами, в яких проблем у принципі не буває, а є переможна хода від одного досягнення до наступного, а якщо і є якісь негаразди, то все зводиться до пошуку винуватця цієї проблеми, але зовсім не до її вирішення. Винуватцем цих проблем часто стають не окремі особистості, а ті ж Сполучені Штати, на які завжди можна «повісити» абсолютно всі прорахунки та відверті злочини тоталітарної влади проти власних громадян або ж людства в цілому.
Подібна картина спостерігається і в багатьох сім’ях. Не існує абсолютно благополучних сімей (є лише сім’ї, що вдають із себе благополучних, і якраз це буває першою ознакою, що в цій родині не все гаразд), у кожної сім’ї є свої проблеми та негаразди. І цих проблем, як того не хотілося, ніяк не можна уникнути, проте від членів будь-якої сім’ї залежить як вони ставитимуться до конкретної проблеми: чи обговорюватимуть її і шукатимуть її вирішення, або ж вдаватимуть, що проблеми просто не існує.
Втім, у невирішених проблем, навіть найнезначніших, є одна суттєва і вкрай неприємна особливість: вони зазвичай не вирішуються самі собою, а лише накопичуються, тим самим породжуючи проблеми куди більш значніші.
Проте досить часто цей сумний факт не дуже спонукає людей вдаватися до вирішення назрілих проблем, багатьом набагато простіше шукати винуватців, джерело своїх негараздів не в собі, а на стороні. Це можуть бути близькі люди, можуть оточуючі, а може… і власний уряд або уряд США, чи навіть невідомий «світовий уряд». Усе залежить від розміру проблем та уяви конкретної людини. Але ж від цього проблеми не зникають, вони тільки збільшуються, що часто знову ж таки призводить до пошуку нових винуватців, і так далі по колу…
Подібна ситуація відбувається і у вихованні дітей: достатньо лише почати не звертати уваги на маленькі, зовсім не значні зміни поведінки дитини, особливо підлітка, як з часом буде вкрай важко, якщо взагалі можливо встановити причину того, що улюблене дитя якось несподівано перетворилося на чужу, часто вороже налаштовану людину.
Так що не варто уникати обговорення сімейних проблем, не варто замовчувати їх, адже їх ігнорування часто погрожує досить серйозними наслідками. На кшталт країн з тоталітарною формою правління: якщо все так там добре, чому ж люди при першій-ліпшій нагоді звідти тікають?
Сподіваємось, що ця інформація була корисною для Вас.
З любов’ю, редакція сайту.
Невеличкий постскриптум. Заклик не уникати обговорення сімейних проблем зовсім не означає розповідати про них першому зустрічному, але про це мова піде іншим разом.