Молодшенький пихкає над домашнім завданням з «Основ здоров’я».
– Мам, а чому людина дихає носом?
– А ти як думаєш?
– Ну, напевно, вона не так швидко втомлюється, коли дихає носом…
* * *
Дитина конкретно аргументувала відмову мити посуд: «У мене Манта до четверга» (у четвер у нього мали перевіряти реакцію на щеплення).
* * *
Донечка-шестикласниця щойно прийшла зі школи, ділиться:
– Нам сьогодні на ОБЖД (Основи безпеки життєдіяльності) розповідали про токсикоманію. Більше в класі ніхто клей не нюхає.
– А що, всі нюхали?
– Ну, так. На уроках праці треба ж у всіх клей понюхати. Адже він по-різному пахне. Тепер не будемо нюхати. Нам сказали, що клей погано впливає на мозок.
Хоча б щось корисне діти дізналися в школі! День прожитий не дарма!
* * *
Дитинча принесло мені зі школи подарунок. Хендмейд! На праці робили. Заєць (хоча за програмою ведмідь) з рожевої тканини, всередині – вата. Подарунок повеселив. Ноу-хау полягало ось у чому: мій синочок намалював зайцю мордочку з обох боків. Вийшов такий собі двосторонній заєць. Мало того, як виявилося, він дав кожній стороні зайця по імені. Ось як!
* * *
«Можна ще трішки помріяти?»
У молодшенького скоро день народження. Рахувати дні до нього він почав на наступний день після виповнення дев’ятиріччя. Останній місяць став найцікавішим – син викреслює дні в календарику і з переможним виразом обличчя повідомляє, скільки ще залишилося.
Найголовніше в день народження дитини, звичайно ж, подарунки. Мій син теж думає про них. Але цього разу очікування стало незвичайним. Час від часу він підходить до мене з однаковим запитанням: «Мам, можна ще трішки помріяти про день народження?» І далі – найцікавіше! Він підпирає кулачками щоки і ділиться зі мною своїми мріями. На диво, це не щось меркантильне (лего, ігри, машинки…), а насамперед бажання щось зробити, чогось навчитися, щось побачити.
Щоразу це несподіване відкриття для мене. У ці дорогоцінні хвилини розумію, що мені з моїми мрієчками до його великих мрій дуже-дуже далеко, що я навіть розучилася мріяти по-справжньому…