Уранці напередодні Нового року, коли я сиділа в кухні й наминала кашу, з’явилися Брітта й Анна. Вони були надзвичайно схвильовані. Брітта спитала:
– Лісо, хочеш із нами зустрічати Новий рік?
– Звісно, хочу, – відповіла я, бо мені сподобалась ця пропозиція.
Та спершу я повинна була спитати маму, чи можна мені не спати до дванадцятої години в новорічну ніч. Мама дозволила. І ми тут-таки вирішили, що зустрічатимемо в моїй кімнаті. Мама пообіцяла дати нам на святкування яблук, горіхів і ялівцевого напою.
Аж тут прийшли Лассе та Буссе, і я їм похвалилася:
– Ми з Бріттою й Анною сьогодні зустрічаємо Новий рік!
Та Лассе на те сказав:
– А ми з Буссе й Улле також зустрічаємо Новий рік, бо давно вже домовилися.
Та я на всі сто була певна, що він це вигадав щойно, тільки-но почув мої слова.
Ми побігли до дідуся й спитали його, чи не хотів би він зустрічати з нами Новий рік. Дідусь відповів, що ввечері його дуже хилить на сон. Але який же добрий наш дідусь! Він пішов до своєї комори і приніс нам звідти цілу жменю олова.
– Без розплавленого олова справжнього Нового року не вийде, – сказав він.
Він розповів, як можна дізнатися, що станеться в новому році, виливши розплавлене олово в холодну воду. Якщо воно, скажімо, матиме вигляд монетки, то це означатиме, що людина в новому році розбагатіє. Ми позичили в дідуся ще й невеличку мисочку, яку зазвичай брали хлопці, коли виплавляли олов’яних солдатиків.
Ми не зізналися хлопцям, що дідусь дав нам олово.
Ох, як весело нам було того вечора! Я дуже гарно прибрала у своїй кімнаті, витрусила хідники і протерла скрізь пилюку, а ще в мене був надзвичайно красивий підсвічник із п’ятьма свічками. Я поставила його на стіл. Навколо підсвічника я поставила вазу з яблуками, глечик із ялівцевим напоєм та мисочку з горіхами. Коли прийшли Брітта й Анна, свічка аж палахтіла. І в каміні в мене горів вогонь.
– Як я люблю зустрічати Новий рік, – сказала Анна.
Лассе, Буссе й Улле зустрічали Новий рік у хлоп’ячій кімнаті. Їхню й мою кімнату розмежовує просторе темне горище. Тільки-но ми почали зустрічати, як почули на горищі чиюсь ходу. А за хвильку до нас долинув жахливий луск хлопавки, але ми на те й вухом не повели. Адже ми розуміли, що хлопці хотіли виманити нас на горище. Лассе й раніше стріляв хлопавками.
Та потім усе затихло, і нас розібрав нетерпець. Ми виглянули за двері. Там було зовсім тихо та темно. Тоді нам закортіло скрастися горищем, зазирнути в замкову шпарину хлопчачих дверей і побачити, що вони роблять.
– Я нічого не бачу, – сказала Брітта, що заглянула перша. – Їх там нема.
– Я не здивуюсь, якщо вони полягали й уже сплять, – сказала Анна.
– О, то тільки ми зустрічаємо Новий рік, – сказала я. – Ану, ходімо до кімнати, візьмемо хлопавку Лассе та збудимо їх.
«Лулусь!» – почулося в нас за спиною. З переляку ми аж підстрибнули.
– Ті шибеники сховалися на горищі! – скрикнула Анна.
Я побігла по свій кишеньковий ліхтарик, і ми заходилися присвічувати в усіх кутках і закутках, за скринями та старим одягом. Але хлопців ніде не було.
– Диво дивне, – мовила Брітта.
«Лулусь!» – почулося ще раз просто в нас за спиною. Це знову стрельнула хлопавка. Тоді нам навіть здалося, що то стріляв привид.
– А нехай-но я тільки спіймаю того Лассе! – сказала Брітта. – Я так йому боки налатаю, що довіку не забуде!
– Авжеж, налатаєш, – почули ми голос Лассе десь понад нашими головами.
Ми глянули вгору й побачили Лассе, Буссе й Улле, що стояли на бантинах.
– То як ви зустрічаєте Новий рік посеред цього мотлоху? – спитав Буссе.
– Дякуємо, добре, – відповіли ми. – Саме збираємося виливати олово, щоб дізнатися, що буде цього року.
їм стало дуже цікаво. Вони зайшли з нами до моєї кімнати, а коли побачили, як у нас гарно, як усе сяє і блищить, то вирішили перебратися сюди зустрічати Новий рік. Буссе збігав до своєї кімнати й приніс яблука, горіхи та ялівцевий напій.
Ми розтопили олово в металевій мисці на плиті, а далі по черзі виливали його в мій тазик із водою. Першим вилив Лассе. Коли його грудочка олова захолола у воді, він перевернув зливок і став пильно його розглядати. А тоді сказав:
– Скидається на те, що я стану королем. Вийшла королівська корона!
– Ха-ха, – мовила Анна, – це не корона, а книжка! Це означає, що в новому році ти ходитимеш до школи.
У мене також вилився дивнии зливок.
– Мені здається, він схожий на велосипед, – сказав Улле.
Я дуже зраділа, бо мені страшенно хотілося мати велосипед.
Роздивившись свої злитки, ми посідали на підлогу перед вогнем у каміні й заходилися розповідати казки. Як на мене, то найкраще розповідає казки Брітта. Ми їли яблука, горіхи й пили ялівцевий напій. А потім стали гратися горіхами. Брітта й Анна вміли гратися ними найкраще. Ось як це було.
Брітта сказала:
– Щось димить!
Анна відповіла:
– Я збігаю на горище!
Брітта спитала:
– Скількох хлопців ти візьмеш із собою?
– П’ятьох, – відповіла Анна.
Оскільки у Брітти в долоні було саме п’ять горіхів, то їй довелося віддати їх Анні, бо Анна виграла. Ми також гралися в горіхи. Але Анні весь час щастило, тож коли ми скінчили грати, вона мала вдвічі більше горіхів, ніж кожне з нас.
Зненацька Буссе став раз за разом позіхати. Зрештою він сказав, що хоче лягти на моє ліжко й чекати Нового року лежачи. Сказано – зроблено. Не минуло й двох хвилин, як він уже спав. Мама й тато прийшли сказати нам «добраніч», бо самі вони не збиралися зустрічати Новий рік.
Ми спитали Лассе, котра година.
– Пів на одинадцяту, – відповів він.
«Новорічна ніч, мабуть, довша за інші ночі», – подумала я. Мені здавалося, що годинник ніколи не доцокає до півночі. Та врешті він таки доцокав. Тоді ми спробували збудити Буссе, але то було просто неможливо. Ми загасили свічку й поставали біля вікна дивитися в темну ніч, щоб побачити Новий рік. Але нічого там не побачили. Потім ми попили ялівцевого напою та вигукнули:
– Хай живе Новий рік!
Ми вирішили, що зустрічатимемо його щороку, оскільки то справді цікаво.
Та потім мені захотілося тільки одного – впасти на своє ліжко і заснути. А на моєму ліжку спав Буссе. Ми всі взяли його за руки й ноги та перенесли на його ліжко. І він навіть не прокинувся. Лассе переодягнув його в нічну сорочку. А тоді ще й прив’язав йому до чуба мою стрічку.
– Нехай вона там буде до ранку, щоб Буссе побачив, як він весело зустрічав Новий рік, – сказав Лассе.