Для деяких дітей мовою любові є фізичний дотик. Дотики доводять, що тато й мама люблять її. Обійми і цілунки – найбільш звичний спосіб вираження любові, проте існують також інші. Батько підкидає свого річного сина у повітря. Він кружляє по кімнаті зі семилітньою донькою – і та голосно сміється. Мама читає казку трирічній дитині, що сидить у неї на колінах.
Такі дотики увесь час присутні в стосунках між батьками й дітьми, а проте не так часто, як може видаватися. Дослідження доводять, що багато батьків торкаються своїх дітей лише тоді, коли це необхідно: коли вдягають чи роздягають їх, садовлять у машину або вкладають у ліжко. Здається, багато батьків не розуміють, наскільки діти потребують дотиків і наскільки легко в цей спосіб дати їм відчути, що їх люблять постійно і без жодних умов.
Дотик є найлегшою мовою любові, оскільки батьки не потребують для цього контакту жодної спеціальної нагоди чи приводу. Вони володіють практично постійною можливістю доносити любов до серця дитини через дотик. Мова дотику не зводиться лише до обіймів і поцілунків, а охоплює всі види фізичних контактів. Навіть будучи зайнятими, батьки можуть часто делікатно торкнути дитину за руку, спину чи плече.
Попри те, що деякі батьки роблять це радше демонстративно, є й такі, котрі намагаються уникати дотиків по відношенню до своїх дітей. Переважно фізичний контакт обмежено, тому що батьки просто не аналізують своєї поведінки або не знають, як її змінити. Багато хто радий би довідатися, як виявляти любов у цей найбільш важливий спосіб.
Мала дитина потребує доторків
В останні роки багато досліджень доходять висновків: дитина, яку пригортають, обіймають, цілують, більш здорова емоційно, ніж ті діти, котрих на тривалий час залишають без фізичного контакту. Дотик є одним із найсильніших голосів любові. Він мовби гукає: «Я люблю тебе!»
Далі ви довідаєтеся, як визначити головну мову любові вашої дитини. Нею може й не бути доторк, але річ не в тому. Усі діти потребують доторків, і мудрі батьки в багатьох культурах знають про важливість цього контакту. Вони також знають, що діти потребують ніжних доторків від інших важливих для них дорослих, таких, як дідусь і бабуся, вчителі. Так, ті, котрі виражають любов через доторки, потребують їх ще більше, а всі діти потребують обіймів і ласки дорослих, щоб почути істину: «Я люблю тебе».
Доторк і вік дитини
Немовлята
Упродовж першого року життя наші діти потребують дуже багато доторків. На щастя, для матері обіймати і пригортати до себе дитя є практично інстинктивною потребою. У більшості культур батьки також активно виявляють свої почуття до дитини.
Проте у світі бізнесу нерідко буває так, що батьки не торкаються своїх дітей так часто, як це їхні батьки робили по відношенню до них самих. Вони багато працюють і не раз повертаються додому стомлені. Якщо мати працює, то має переконатися, що особа, яка її замінює, здатна дарувати фізичний контакт дитині. Чи дитина отримуватиме турботливі доторки упродовж дня, чи лежатиме у своєму ліжечку сама, покинута, нелюблена? Треба, щоб дитя отримувало люблячі ніжні дотики, коли йому змінюють підгузники, годують чи носять на руках. Навіть немовля здатне дати вам знати про різницю між ніжним і неделікатним доторком, що його дратує. Батьки мусять докласти всіх зусиль, аби забезпечити належне ставлення до своїх дітей тоді, коли їх самих немає вдома.
Коли дитя підростає і стає щораз більш активним, потреба в доторках не зменшується. Обійми і поцілунки, борюкання на підлозі, перегони верхи на спині та інші ніжні доторки в забавах життєво необхідні для емоційного розвитку дитини. Діти кожного дня потребують надзвичайно багато доторків, які для них стільки означають, і батьки мають докладати всіх зусиль, щоб забезпечити ці вияви своєї любові. Якщо для вас не є природно обніматися, то можете відчувати, ніби свідомо суперечите своїй натурі. Проте ви можете цього навчитися. Коли зрозумієте важливість ніжних доторків для ваших дітей, то у вас з’явиться мотивація змінити свою поведінку.
Хлопці і дівчата однаково прагнуть вияву почуттів через доторки, проте маленькі хлопчики зазвичай отримують їх менше, ніж дівчатка. На це є багато причин. Найпоширенішою є та, що батьки вважають, ніби фізичний вияв емоцій може якось фемінізувати хлопця. Ясна річ, це не так. Правда полягає от у чому: чим більше батьки задовольнятимуть емоційні потреби своїх дітей, тим більше шансів, що в них розвинеться здорова самоповага і статева тотожність.
Школярі
Коли ваша дитина йде до школи, вона все ще неабияк потребує фізичних доторків. Якщо ви обіймете її, коли вона зранку виходить з дому, це може окреслити різницю між емоційним затишком та почуттям небезпеки упродовж дня. Обіймання дитини, коли вона повертається зі школи, може означати спокійний вечір чи позитивну розумову або фізичну діяльність – чи бунт, непокірність, що мають на меті привернення вашої уваги. Чому так трапляється? У школі діти щодня стикаються з новим досвідом, вони переживають різні – і позитивні, і негативні – емоції стосовно до вчителів та однокласників. Тому дім має бути прихистком, місцем, де їх оберігає любов. Пам’ятайте: фізичний доторк є однією з найвиразніших мов любові. Отож якщо ви природно нею володієте і промовляєте, ваша дитина відчуватиме щораз більший затишок і їй буде легко спілкуватися з іншими людьми.
Дехто може заперечити: але в мене двоє хлопців, і що старшими вони стають, то менше вимагають виявів емоцій, а особливо через фізичний доторк. Це неправда. Всі діти в дитинстві й у підлітковому віці потребують фізичного контакту. Багато хлопців у період від семи до дев’яти років чинять спротив перед виявами ніжності – і все одно вони потребують фізичного контакту. Вони вже відповідають на більш енергійні контакти, як борюкання, штовхання, жартівливі ляпаси, «ведмежі» обійми, «дай п’ять» і подібне. Дівчаткам також подобається такий тип фізичних контактів, проте вони не відкидають і ніжних доторків, тому що на цій стадії не відкидають подібних виявів почуттів, на відміну від хлопців.
Багато фізичних доторків на цій стадії життя дитини здійснюється через ігри. Баскетбол, волейбол, футбол – це контактні види спорту. Коли ви разом граєте на подвір’ї, то поєднуєте спільне проведення часу і фізичні доторки. Проте дотики не повинні обмежуватися лише грою. Провести рукою по голові дитини, поплескати по плечу чи по спині, сказавши при цьому кілька підбадьорливих слів – це сповнені глибокого значення вияви любові, важливі для виховання дітей.
Інші періоди, під час яких фізичний контакт важить надзвичайно багато, це коли дитина хвора, зранена психічно чи емоційно, стомлена, або коли їй просто весело чи сумно. Батьки мають переконатися, що вони поводяться із хлопцями так само, як і з дівчатами в таких самих ситуаціях. У певні періоди свого розвитку більшість хлопців схильна розглядати фізичний вияв почуттів як «жіночний». Якщо вони виявляють спротив, то батькам легше зберігати дистанцію. Так само дехто з дорослих вважає, що хлопці менш чутливі в такі періоди. Отож, якщо хтось із батьків так мислить, то це треба побороти і через фізичний дотик однак виявляти любов, якої хлопці прагнуть, навіть коли самі діють так, немовби їм нічого не потрібно.
Підлітки
Під час шкільного навчання варто пам’ятати, що ви готуєте дитину до найважчого періоду дитинства – підліткового. Коли дитина маленька, задовольнити її емоційні потреби порівняно легко. Ясна річ, ці потреби повинні задовольнятися постійно, оскільки дуже швидко може утворитися емоційна пустка. Коли дитина підростає, зростає і її потреба у любові, а задовольнити її стає дедалі важче. Часом син може бути вищим, сильнішим і швидшим, ніж ви – а спробуйте з ним поговорити! Та й донька стане геть як доросла, ба навіть виглядатиме яскравіше і модніше за вас!
Не полишайте задовольняти їхні емоційні потреби любов’ю, навіть коли вони не показують вам цих своїх потреб. Тимчасом як хлопці в підлітковому віці можуть уникати доторків, вважаючи їх занадто жіночними, дівчатка можуть відштовхувати своїх батьків. Та якщо ви хочете як належить підготувати свою доньку до підліткового періоду, не відмовляйтеся від мови доторків. І ось чому.
Ще перед початком підліткового періоду дівчатка особливо потребують виявів любові з боку своїх батьків. На відміну від хлопців, у дівчаток зростає потреба впевнитися в тому, що їх люблять без жодних умов. Ця потреба сягає зеніту десь у віці одинадцяти років. Одна із причин полягає в тому, що матері в цей період зазвичай більше виявляють почуття через фізичний дотик, аніж батьки.
Якщо ви в школі спостерігатимете за групою дівчаток-шестикласниць, то побачите різницю між тими із них, котрі підготовані до підліткового періоду, і тими, котрі з ним змагаються.
Дівчинка, яка підходить до цієї непростої стадії свого життя, інтуїтивно відчуває, що має відкрити саму себе. Вона також підсвідомо знає, що мусить мати нормальну статеву ідентичність, яка визначатиме її подальше життя. Вирішальним є те, що дівчина відчуває свою привабливість як жінка.
Дехто з дівчаток у цей період має складні стосунки із протилежною статтю. Вони або соромляться хлопців і відштовхують їх від себе, або фліртують із ними чи навіть зваблюють. Хлопцям може подобатися флірт із симпатичною дівчиною, проте вони не відчувають до неї поваги, а між собою звичайно ще й насміхаються з такої. Та справжню проблему для такої дівчини становить не її репутація, а її стосунки з іншими дівчатами. Вони можуть виявити осуд через її поведінку із хлопцями. У цьому віці наявність дружньої підтримки серед інших дівчат важить набагато більше, ніж стосунки з хлопцями. Така дружба справляє вплив на все життя.
Деякі з дівчат, що їх ви бачите, не мають проблем у стосунках із хлопцями. Вони просто вміють бути собою завдяки здоровій самооцінці і статевій ідентичності. Їхня поведінка залишається стійкою і стабільною, незалежно від того, чи мають справу із футбольною зіркою, чи із несміливим хлопцем. Ви також завважите, що хлопці глибоко поважають таких дівчат. Та насамперед такі дівчата мають близькі довірливі стосунки зі своїми подругами.
Дівчата, які володіють здоровою самоповагою і статевою ідентичністю, здатні протистояти негативному впливу однолітків. Вони спроможні триматися моральних норм, яких вони навчилися вдома, а також ліпше підготовлені, щоб мислити самостійно.
Що становить різницю між дівчатами? Бо дехто з них має проблеми в стосунках з однолітками, а дехто чудово собі з ними радить. Як можете здогадатися – задоволення потреби в любові. Більшість із тих, котрі добре собі дають раду, мають батьків, котрі вміють задовольняти емоційні потреби своїх дітей.
Та якщо батька дівчинки увесь час немає вдома, то не все втрачено. Вона може знайти заміну в особі дідуся або дядька. Багато дівчаток, які взагалі не мали батька, згодом виростають здоровими в будь-якому розумінні жінками.
Ваш підліток і доторки
Коли ваша дитина досягає підліткового віку, дуже важливо, щоб ви виявляли свою любов до неї в правильний спосіб, а також у властивий час й у властивому місці. Мати ніколи не повинна обіймати сина в присутності його друзів. Він-бо прагне досягти незалежності, і подібна поведінка може його засоромити. Це також може зробити його об’єктом жартів однолітків. Проте увечері, вдома, коли син повернувся після виснажливого футбольного тренування, обійми справді допоможуть виявити материнську любов.
Деякі батьки уникають обіймів і поцілунків по відношенню до своїх дочок-підлітків, вважаючи подібні вияви почуттів невластивими для цього віку. Та правда якраз у зворотньому. Дівчинка-підліток прагне, щоб батько обійняв її і поцілував, а коли він цього уникає, то вона може шукати доторків інших чоловіків, і то часто в нездоровий спосіб. Проте знову: тут дуже важливі час і місце. Якщо дівчинка сама не ініціює обіймів при людях, то вам теж варто від них утримуватися. Але вдома можете самі зробити перший крок.
Підлітки прагнуть обіймів та інших форм ніжних доторків, особливо помічних, коли в них важкий період у школі, коли доводиться змагатися зі складними завданнями. Не забувайте: фізичний доторк від батьків тієї самої статі також важить багато. Батько, який обіймає свого сина, і мати, що пригортає доньку, – це природні явища в будь-якому віці дитини. Син прагне батькових виявів ніжності через доторк не менше, ніж материних, так само й донька потребує відповідного вираження емоцій від матері не менше, ніж від батька.
Якщо ви шукатимете способів через доторки виявити свою любов до підлітка, то неодмінно їх знайдете. Наприклад, коли він повертається додому після тренування зі свого улюбленого виду спорту, ви можете запропонувати розтерти занімілі мускули. Або коли дитина упродовж кількох годин вчить уроки, ви можете помасажувати затерплу шию і через ніжний дотик подарувати хвилину розслаблення. Багато дітей люблять, коли їх почухати по спині, навіть коли вони вже дорослі й живуть поза батьківським домом.
У кожному разі, ви не повинні форсувати процес, коли йдеться про доторки у випадку підлітків. Якщо підліток випручується з ваших обіймів або відхиляється, коли ви торкаєте його за плече, не переслідуйте його. З якихось причин ваша дитина не хоче, щоб її в цей момент хтось торкався. Річ може бути не у вас самих або принаймні в іншому аспекті ваших стосунків. Підлітків переповнюють емоції, думки, пристрасті, й часом вони не хочуть, аби їх торкалися. Ви маєте поважати їхні почуття, що їх вони виражають словами чи діями. Якщо ж діти постійно відштовхують вас, коли до них торкаєтесь, то мусите вибрати час, аби поговорити про причини таких дій.
Пам’ятайте, що ви є прикладом для своїх дітей: вони перейматимуть вашу манеру здійснення доторків. Ви зможете переконатися, чи діти використовують ваш приклад, коли побачите, як вони самі здійснюють доторки. Це просто чудово – спостерігати, як діти ефективно використовують цю мову любові по відношенню до інших.
Коли основною мовою любові вашої дитини є доторк
Основну мову любові вашої дитини становить доторк? Щоб упевнитися в цьому, уважно прочитайте восьмий розділ. Там знайдете деякі визначальні ключі. Для дітей, які розуміють цю мову любові, фізичний дотик передає почуття набагато глибше, ніж слова «Я люблю тебе», подарунки чи час, проведений з ними. Звісно, вони сприймають любов у всіх виявах, проте найглибше і найголосніше для них промовляє фізичний доторк. Без обіймів, поцілунків, поплескувань по плечі та інших подібних виявів почуттів їхня потреба в любові залишається геть незадоволеною.
Якщо ви вдаєтеся до фізичних доторків по відношенню до таких дітей, то ваше послання любові в цей спосіб дійде до них якнайбільш чітко і ясно. Ніжні обійми передають любов кожній дитині, але цим – особливо інтенсивно. І навпаки: якщо ви через фізичний доторк виражаєте свій гнів чи ворожість, то можете дуже глибоко зранити таких дітей. Ляпас по обличчі травмує будь-яку дитину – й геть спустошує тих із них, для котрих основною мовою любові є фізичний доторк.
З перших вуст
Для багатьох дітей фізичний доторк промовляє виразніше, ніж слова, подарунки, спільне проведення часу чи служіння. Без цього їхню потребу в любові ніколи не буде задоволено. Послухаймо, що говорять такі діти про силу фізичного доторку.
Елісон, 7 років:
– Я знаю, що мама любить мене, бо вона мене обнімає.
Джеремі, учень коледжу, пояснив нам, звідки йому відомо, що батьки його люблять:
– Вони весь час це показують. Скільки пам’ятаю, кожного разу, коли я йду з хати, мама завжди обнімає мене і цілує, і батько також обіймає, якщо він удома. А коли повертаюся, то це повторюється. Увесь час. Дехто з моїх друзів не може повірити, що в мене такі батьки, бо в них вдома так не заведено, але мені це подобається. Я весь час чекаю, що мене обнімуть. Мені тоді стає дуже тепло і затишно.
Одинадцятилітнього Марка спитали:
– За шкалою від нуля до десяти балів – на скільки батьки тебе люблять?
Не змигнувши оком, хлопець відповів:
– На десять.
Коли ми спитали, чому він так у цьому впевнений, то почули:
– Дуже просто: через те що вони мені це говорять, а ще більше через те, як зі мною поводяться. Тато завжди мене перекидає, коли переходить поблизу, і ми тоді борюкаємося на підлозі. Нам дуже весело. А мама завжди мене обіймає і цілує, хоча в присутності моїх друзів вона вже перестала це робити.
Джесіка, якій дванадцять років, більшість часу проводить із мамою, але батько завжди відвідує її у вихідні. Вона каже, що особливо відчуває батькову любов до себе. Коли ми спитали чому, дівчинка відповіла:
– Бо кожного разу, коли я приходжу побачитися з ним, він обіймає мене і цілує, і каже, як він радий мене бачити. Коли я вже йду, то він довго не випускає мене з обіймів і говорить, що сумує без мене. Я знаю, що мама також любить мене – вона так багато для мене робить, проте мені б хотілося, щоб мама так само обіймала мене і захоплювалася, що я є з нею, як це робить тато.