…погляд з боку
Якось уранці до шерифа приїхала леді Меріан. Вона цікавилася звістками від свого двоюрідного брата, короля. Той мав би повернутися додому ще кілька тижнів тому. – Люба моя, – звернувся землевласник до дівчини, – наш володар, очевидно, загинув. – А ти прагнеш зайняти його місце, – з жахом збагнула Меріан. – А кому, як не мені, …
Тієї ночі хлопчик прихопив із собою меча одного з розбійників і навшпиньки поквапився з галявини. – Залишаєш нас? – раптом пролунав чийсь голос. З темряви до багаття вийшов Робін. – Я батька іду рятувати, – огризнувся Мач, – ти ж не схотів допомогти. Робін забрав у хлопця меча й поклав на землю. – Ходімо зі …
Мач забрів у лісові хащі. Здавалося, дерева самі підступали до нього. Хлопець втомився, його мучила спрага, та ще й страшно було. Отак бредучи, він угледів на стежці вершника. Виявилося, що це молода жінка в шовковій сукні та з блискучим кулоном на шиї. – Підвезти тебе? – запитала вона. Мач одразу ж упізнав вершницю – то …
Коли наступного дня шериф повернувся до села за податками, він був страшенно розлючений. – Клятий Робін Гуд поцупив у мене гроші, – бризкав він слиною. Мач ненавидів шерифа. Знавіснівши, він набрав у жменю кінського кізяку… …І пожбурив ним у самісіньке обличчя землевласника. – Благослови, Боже, Робіна Гуда! – вигукнув хлопчик. Кілька солдатів спробували схопити малого, …
Однієї сонячної днини десятирічний Мач Мідлтон допомагав батькові поратися коло млина. Хлопчик саме переносив лантуха з зерном, коли почув якісь вигуки. До села верхи на конях заїхали десятки солдатів на чолі з землевласником, шерифом Ноттінгемширу. – Потрібно більше грошей, – оголосив він. Йому належав замок Шервуд, тож мешканці навколишніх сіл мусили сплачувати шерифові податки, щоб …
До Івана Купала все було повністю готове. Я стояв у своїй кімнаті біля відчиненого вікна й оглядав королівство. Ти ба! Які випали дні! Із сонцем, морем і щойно скошеними полями! – Лено! Пора надвір! І хоча це був день весілля і всіляких клопотів, ми з Леною пірнули в літо. Ми тепер лиш товклися під ногами …
Усе почало зеленіти, і весна вже була не за горами. Я відчував це всім тілом. Щоранку я стояв біля вікна, дивився надвір і розумів, що весна вже майже настала. По обіді ми з Леною повели показувати її Креллі. Спершу подалися до хліва. – Невдовзі в овець з-під хвоста повилазять ягнятка, – пояснювала Лена, поки я …
Завести коня – не просто, казала мама. А саме так я й зробив. Мама з татом добряче розгнівалися. Якби не дідусь, нам, певно, довелося б повертати Гірську Шкапу назад, але до цього не дійшло. Дідусь усе владнав. І навіть якщо вони вдавали, що їх нічого не обходить, я помітив, що моїм батькам мало-помалу стало здаватися, …
Жити з Леною в одному будинку було ще краще, ніж жити з нею в сусідстві, проте мені хотілося, щоб вона віддала мені картину Ісуса. Він висів в її кімнаті над ліжком, де вона спала. – Ти його ще колись отримаєш, Трілле, – стала втішати мене мама, коли я їй про це сказав. – Мабуть, Лені …
Наступного ранку я не відразу згадав, що сталося вночі. Мене просто переповнювала радість. А як згадав, то подумав, що мені все приснилося. Я скочив з ліжка. Вітер угамувався, фіорд був блакитний і блищав, мов дзеркало. Я ще зроду не бачив такого сяйва снігу, сонця й моря. Коли я зійшов донизу, мама говорила по телефону. Ніхто …