…погляд з боку
Місіс Марч одразу ж вирушила до Вашингтона. Через тиждень дівчата дізналися від містера Брука, що батько почав одужувати. Такі новини всіх ощасливили. Меґ та Джо тяжко працювали на своїх роботах. Бет та Емі чепурили будинок, а готували їсти дівчата по черзі. Та поволі кожна повернулася до старих звичок. Меґ годинами читала листи від Джона Брука. …
Коли Лорі вирушав на прогулянку з сестрами Марч, він часто брав із собою свого вчителя. Джон Брук був уважним молодим чоловіком із привітними карими очима і приємною зовнішністю. – Ти помітила, як Брук дивиться на Меґ? – якось запитав Лорі в Джо. – Меґ і не думає в нього закохуватися, – розсердилася дівчина. – Їй …
Того літа Саллі Мофет, подруга Меґ, запросила її до себе в гості на кілька днів. – Якби ж я не мусила працювати… – бідкалася Меґ. Аж ось трапилося так, що діти, яких вона гляділа, захворіли на кір. – Тож я можу їхати! – збагнула дівчина. Сестри допомагали їй пакувати речі. – Цілісінький тиждень розваг! – …
Одного ранку Меґ спустилася на кухню й побачила, як Емі схилилася над столом і гірко плаче. – Я залізла в страшенні борги, – ридала вона. – Що ти таке кажеш? – здивувалася Меґ. Емі шморгнула носом: – У школі я винна дюжину маринованих лаймів. Мої однокласниці їх постійно купують. Я не стрималася і з’їла їхні …
Після Різдва всі почувалися нещасними. – З нами ніколи не трапляється нічого приємного, – жалілася Емі. – Неправда, – заперечила Джо, заходячи до кімнати, і тут-таки перечепилася через кицьку Бет. Падаючи, дівчина перекинула чорнильницю на капелюшка Меґ – і на ньому одразу ж розпливлася чорна пляма. – Ой, ти зіпсувала мого капелюшка! – накинулася Меґ …
– Хіба справжнє Різдво буває без подарунків? – пробурмотіла Джо Марч, лежачи на килимку. – Ненавиджу бідність, – зітхнула її сестра Меґ, – роздивляючись свою стареньку сукню. – Я теж, – засопіла Емі, наймолодша сестра яка задивлялася у вікно на перехожих. – Гадаю, несправедливо, коли одні дівчата мають багато гарненьких речей, тоді як інші – …
Якось одна постійна пасажирка зробила Джері пропозицію, від якої той не зміг відмовитися. Вона запропонувала йому стати конюхом в її сільському будинку. – У мене є невеличка хатинка якраз для вас і вашої родини, – сказала жінка. – Я б і Джека з радістю до себе взяла, але вже маю коня. – Пробач, Джеку, любий …
– Продам цього норовливого Чорного Красунчика першому-ліпшому дурневі, який зголоситься його купити, – вирішив лорд Ричмор. Мені, звісно, було шкода Рейбена, та я не міг не радіти з того, що нарешті позбавлюся лорда та леді Ричморів. Отож, мене виставили на продаж на кінському ярмарку. Покупці похвиськували мене та підходили повитріщатися, а от купувати ніхто не …
Місіс Ґордон також одужала, проте лікар порадив їй перебратися жити до сонячних країв, аби цілковито поправити здоров’я. Було вирішено продати все: Біртвікський парк, Веселі Ніжки, Джинджер та мене. Веселі Ніжки купив місцевий священик, який обіцяв добре доглядати поні. Ми попрощалися під яблунею, де зазвичай розмовляли і весело гралися. Відтоді я більше не бачив Веселі Ніжки. …
Незабаром після нашої розмови місіс Ґордон занедужала. Ми цілісінькими тижнями не бачили її. Аж ось однієї ночі, коли надворі здійнялася буря, до стайні прибіг Джон. – Красунчику, ти найкращий скакун! – закричав він. – Нам треба якнайшвидше їхати по лікаря. І ось ми помчали галопом серед стіни дощу, а навколо нас нетямилася гроза. У повітрі …